Постанова № 34501117, 24.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 920/1139/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 12.07.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2987С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 13.09.13 у справі № 920/1139/13

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Суми

до ПАТ "Сумський фарфоровий завод", м. Суми

про стягнення 22 526,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ПАТ "Сумський фарфоровий завод" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 01/04 від 01.04.2013 року про надання юридичних послуг в розмірі 22526,49 грн., в тому числі: основна заборгованість складає 22000,00 грн., розмір пені складає 420,41 грн., розмір 3 % річних складає 84,08 грн., розмір інфляційних збитків складає 22,00 грн., а також просив стягнути з ПАТ "Сумський фарфоровий завод" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

12.09.2013р. представником позивача подана заява б/н від 11.09.2013р., в якій зазначено, що відповідачем частково сплачена заборгованість перед позивачем, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просив господарський суд Сумської області стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості у розмірі 11000,00 грн. Крім того, позивач змінив розмір заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, а саме: стягнути з відповідача на свою користь 500,56 грн. пені., 107,59 грн. 3% річних та 11,00 грн. інфляційних збитків.

Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, було прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.09.2013 р. по справі № 920/1139/13 (головуючий суддя Заєць С.В., суддя Левченко П.І., суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумський фарфоровий завод" на користь ФОП ОСОБА_2 - 11 000,00 грн. боргу, 500,56 грн. пені, 107,59 грн. 3% річних, 11,00 грн. інфляційних збитків, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "Сумський фарфоровий завод" - 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що акти виконаних робіт, які були надані позивачем в обґрунтування надання юридичних послуг, у такому вигляді, в якому вони складені, не можуть бути доказом факту надання юридичних послуг, оскільки дані акти не відповідають вимогам первинного документа бухгалтерського обліку, встановлених ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в зв'язку з тим, що в них не зазначено конкретний зміст господарської операції. Крім того, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні ухилився від встановлення обставини щодо наявності чи відсутності доручення на надання юридичних послуг, оскільки п. 1.1. договору № 01/04 від 01.04.2013 р. встановлено, що замовник (відповідач) в порядку та на умовах, визначених договором, доручає, а виконавець (позивач) за винагороду бере на себе зобов'язання, відповідно до отриманого доручення, надати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. В свою чергу, відповідач заперечує факт надання позивачем консультаційних послуг щодо порядку проведення 04.04.2013 року чергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Сумський фарфоровий завод", оскільки на веб-сайті відповідача, відповідно до вимог ЗУ "Про акціонерні товариства", розміщено відповідні документи і позивач міг використати дану інформацію та надати суду для доказування факту виконання останнім юридичних послуг.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.10.2013 року, запропоновано сторонам надати на адресу апеляційного суду позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

23.10.2013 р. представник позивача надав заяву, в якій визнав апеляційну скаргу відповідача в частині вимоги про скасування рішення про стягнення з відповідача 500,56 грн. пені, 107,59 грн. 3% річних, 11,00 грн. інфляційних збитків та в цій частині рішення просив змінити.

В судове засідання 23.10.2013 р. представник відповідача не з'явився, натомість головою ліквідаційної комісії ПАТ «Сумський фарфоровий завод» надіслано до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника відповідача, в зв'язку з відсутністю коштів на його відрядження.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 01.04.2013р. був укладений договір про надання юридичних послуг за № 01/04, відповідно до п. 1.1 якого замовник (відповідач) в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець (позивач) за винагороду бере на себе зобов'язання, відповідно до отриманого доручення, надати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору сума винагороди, яка сплачується відповідачем на користь позивача за надані юридичні послуги, визначається в актах виконаних робіт, які є додатками договору.

Згідно п. 4.2. договору відповідач щомісячно виплачує позивачу винагороду в розмірі, погодженому сторонами, шляхом 100% передоплати не пізніше 10-го числа місяця, в якому надаються юридичні послуги.

Пунктом 3.1.8 договору встановлений обов`язок відповідача своєчасно оплачувати надані позивачем юридичні послуги.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт надання юридичних послуг відповідачу підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт № 1 від 30.04.2013 р. та № 2 від 31.05.2013р. (а. с. 12-13).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками, крім того, факт надання позивачем юридичних послуг та визнання суми основного боргу підтверджується проведеною відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції частковою оплатою наданих послуг, у розмірі 11000,00 грн., про що зазначено у заяві позивача від 12.09.2013р. про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що умовами спірного договору не передбачено інших додаткових зобов`язань з боку позивача щодо підтвердження надання юридичних послуг.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 11000,00 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 610, 629, 901 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги в сумі 11000,00 грн. боргу за надані позивачем послуги.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 500,56 грн., 107,59 грн. 3% річних та 11,00 грн. інфляційних втрат, з урахуванням змінених позовних вимог, виходячи з наступного.

Дослідженням спірного договору встановлено, що умовами спірного договору не визначено строку розрахунків за надані позивачем послуги.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять докази визнання відповідачем суми основного боргу (про це свідчить часткова оплата боргу, однак визнання суми основного боргу відповідачем не встановлює точної дати виникнення зобов'язання по сплаті коштів, в силу чого доведення дати настання обов'язку сплатити кошти покладається на позивача у справі.

Таких доказів позивачем суду не надано. Твердження про настання строку виконання грошового зобов'язання на наступний день після підписання актів виконаних робіт не ґрунтуються на положеннях договору. Також позивачем не надано доказів звернення ним до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в порядку ст. 530 ЦК України, в зв'язку чим, факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем позивачем не доведено.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 500,56 грн., 107,59 грн. 3% річних та 11,00 грн. інфляційних втрат.

Щодо тверджень, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що акти виконаних робіт, які були надані позивачем в обґрунтування надання юридичних послуг, у такому вигляді, в якому вони складені, не можуть бути доказом факту надання юридичних послуг, оскільки дані акти не відповідають вимогам первинного документа бухгалтерського обліку, встановлених ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що акт виконаних робіт за своєю правовою природою є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто є таким, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані, в свою чергу, є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, надання послуг позивачем і прийняття їх відповідачем.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності доручення на надання юридичних послуг, наявність якого передбачена п. 1.1 спірного договору у відповідності до якого замовник (відповідач) в порядку та на умовах, визначених договором, доручає, а виконавець (позивач) за винагороду бере на себе зобов'язання, відповідно до отриманого доручення, надати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, колегія суддів зазначає, що дослідженням даного пункту договору встановлено, що в даному пункті не міститься вказівок про те, що доручення на надання юридичних послуг повинно бути складено у письмовій формі.

Твердження відповідача про можливість використання документів позивачем, що є загальнодоступними, не підтверджено належними доказами, а тому визнається судом необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, а відтак оскаржуване рішення господарського суду Харківської області підлягає частковому скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст.103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумський фарфоровий завод", м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 13.09.13 у справі № 920/1139/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.09.13 у справі № 920/1139/13 в частині стягнення пені у розмірі 500,56 грн., 107,59 грн. 3% річних та 11,00 грн. інфляційних втрат та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 13.09.13 у справі № 920/1139/13 залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Сумський фарфоровий завод" (40007, м. Суми, вул. Харківська, 111, код ЄДРПОУ 00310433) 92,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Сумський фарфоровий завод" (40007, м. Суми, вул. Харківська, 111, код ЄДРПОУ 00310433) 45,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови суду складено 24.10.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Істоміна О.А.