Рішення № 34498241, 22.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/11713/2012 (2/201/2979/2013)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Черновського Г.В.,

при секретарі Пісчанській Т.М.,

за участю:представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічно акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до публічно акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним ( а. с. 2-6).

Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 07 липня 2010 року між ним та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2172. На підставі вищезазначеного договору він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. 10 серпня 2010 року право власності було зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно. 07 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ХОУМ ОСОБА_7», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», та позивачем був укладений іпотечний договір № 55.840.07.03.4, предметом якого, відповідно до п. 1.2., є передача в іпотеку нерухомого майна квартири АДРЕСА_2, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 55.840.07.03 від 26 червня 2007 року та додатків до нього. Іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07 липня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 2177, цього ж дня, 07 липня 2010 р., у зв'язку з посвідченням вищевказаного договору, нотаріусом на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири першої черги житлової забудови за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3 до припинення договору та зареєстровано в реєстрі за № 2178. Також, позивач зазначає, що укладання Іпотечного договору № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року відбулось без належним чином оформленої згоди дружини позивача стосовно майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя. Тому позивач просить суд визнати вказаний іпотечний договір недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «ПлатинумБанк», у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що при укладенні спірного договору іпотеки від 07 липня 2010 року були дотримані вимоги чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, про час, дату та місце розгляду даної цивільної савари була повідомлена належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не зявилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду заяву про розгляд даної цивільної справи за її відсутності (а. с. 183).

Вислухавши пояснення представників позивача та одного з відповідачів, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 липня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2172 (а.с.7-8, 9).

Згідно до вимог ст. 210 Цивільного кодексу України, право власності на спірну квартиру було зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 10 серпня 2010 року, про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію право власності на нерухоме майно за № 26977127 від 10.08.2010 р.

Також судом було встановлено, що 07 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ХОУМ ОСОБА_7», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», та позивачем укладено іпотечний договір № 55.840.07.03.4, предметом якого, відповідно до п. 1.2., є передача в іпотеку нерухомого майна квартири АДРЕСА_2, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором № 55.840.07.03 від 26 червня 2007 року та додатків до нього (а. с.12-17).

Іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07 липня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 2177, цього ж дня, 07 липня 2010 р. у зв'язку з посвідченням вищевказаного договору, нотаріусом на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири першої черги житлової забудови за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3 до припинення договору та зареєстровано в реєстрі за № 2178.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 55.840.07.03 від 26 червня 2007 року, який був укладений між Банком та ОСОБА_4, в забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань по цьому договору ОСОБА_7 приймає заставу майнових прав на незакінчене будівництво, згідно договору іпотеки № 55.840.07.03.1 від 26 червня 2007 року, поруку, згідно договорів поруки № 55.840.07.03.1 від 26 червня 2007 року, № 55.840.07.03.2 від 26 червня 2007 року, № 55.840.07.03.3 від 26 червня 2007 року (а. с. 79-81).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було придбане нерухоме майно, а саме: квартира першої черги житлової забудови за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна (Жовтневий район), будинок 3(три), квартира 71(сімдесят один), яка була придбана на підставі договору купівлі продажу квартири від 07 липня 2010 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2172.

Так, в пункті 1 вищезазначеного договору зазначено, що квартира належить продавцеві на праві приватної власності та була отримана на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10 травня 2010 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення № 496 від 12 березня 2009 року; зареєстрована в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 18 травня 2010 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26143383, реєстраційний № 30376948.

Також, в договорі купівлі-продажу квартири зазначено, що продавець стверджує, що на момент укладання цього договору вказана вище квартира не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як юридична адреса вона не використовується. Треті особи не мають право на користування. Під забороною відчуження (арештом) згідно з витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, квартира не перебуває.

Відповідно до вищезазначеного можливо прийти до висновку, що Кредитний договір № 55.840.07.03 від 26 червня 2007 року, який був укладений між Банком та ОСОБА_4, був укладений не з метою придбання спірного нерухомого майна, яке було придбано позивачем на підставі договору купівлі продажу квартири від 07 липня 2010 року та яке належить позивачу на праві власності.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Законом України «Про іпотеку», редакція якого діяла на момент укладення договору іпотеки.

Згідно до вимог частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, а відповідно до вимог статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстроване згідно з вимогами цього Закону.

Крім того, положення іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07 липня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2178, свідчать про розпорядження позивачем правами на нерухоме майно до моменту державної реєстрації таких прав, яка була здійснена лише 10 серпня 2010 року.

За таких умов суд приходить до висновку, що укладення сторонами іпотечного договору суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, норми якого забороняють укладання правочинів щодо нерухомого майна до здійснення державної реєстрації права власності на таке майно.

Іпотека, згідно із ст. 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, та однією із умов зазначено, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян; 4) інші правочини, щодо яких встановлена письмова форма.

Крім того, необхідною умовою укладення договорів є їх державна реєстрація. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Реєстрації, зокрема підлягають договори купівлі продажу нерухомого майна.

Також згідно зі ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні та їх сукупності, та приймаючи до уваги те, що укладений 10 липня 2010 року іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також приймаючи до уваги те, що за позивачем на момент укладання іпотечного договору № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року не було зареєстровано право власності відповідно до вимог та порядку передбаченого діючим законодавством України та беручи до уваги те, що кредитний договір № 55.840.07.03 від 26 червня 2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_4, був укладений значно раніше ніж, спірний іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року укладений між позивачем та Банком та враховуючи положення ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», суд приходить до висновку, що іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року слід визнати недійсним.

Роблячи такий висновок суд також виходив з того, що в пункті 2.1.2 іпотечного договору № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року в якому міститься, що згода дружини іпотекодавця ОСОБА_8, на передачу в іпотеку вищевказаного нерухомого майна отримана, що підтверджується згодою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28 травня 2010 року, реєстр № 1472, наявною в матеріалах справи (а. с. 42).

Таким чином, задовольняючи позов, суд виходив також з того, що на момент надання згоди дружини іпотекодавця ОСОБА_8, на передачу в іпотеку вищевказаного нерухомого майна, а саме: 28 травня 2010 року, а ні ОСОБА_8, а ні позивач не були власниками квартири № 71 по вул. Космічна ( Жовтневий район), будинок № 3 у м. Дніпропетровськ, також до 07 липня 2010 року взагалі не укладали ні попередній договір купівлі-продажу квартири, ні будь-який інший правочин стосовно вищезазначеного мана.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, понесених позивачем по даній цивільній справі, враховуючи результат розгляду справи, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 210, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, суд -

В И Р І Ш И В :

Визнати іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07 липня 2010 року та зареєстрований в реєстрі № 2177- недійсним.

Скасувати заборону на відчуження квартири № 71 розташованої за адресою м. Дніпропетровськ вул. Космічна в буд. 3 накладену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровану в реєстрі за № 2178 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Стягнути з публічно акціонерного товариства «Платинум Банк»(код ЄДРПОУ 33308489) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_3 сплачений останнім судовий збір в розмірі 53 грн. 65 коп. з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Г.В. Черновськой