Рішення № 34490032, 25.10.2013, Вишгородський районний суд Київської області

25.10.2013 Справа № 363/1174/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Войнаренко Л.Ф.

при секретарі Терновій Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Вишгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в квітні 2013 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що 01 жовтня 1999 року нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була придбана земельна ділянка № 201 площею 0,2332 га за адресою Київська область, Вишгородський район, село Старі Петрівці, урочище Сади, згідно договору купівлі-продажу. Дана земельна ділянка мала статус спільного сумісного майна членів сімї подружжя до січня 2007 року .В січні 2007 року вона звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі між власниками. Ухвалою від 19 червня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області затвердив мирову угоду, укладену між сторонами на наступних умовах:

- за ОСОБА_2 визнається права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки, ділянка № 201, розміром 0,1166 га.

- за ОСОБА_1 визнається права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки, ділянка № 201, розміром 0,1166 га.

Вважає, що таким чином згідно ухвали суду їй виділено у власність земельну ділянку розміром 0,1166 га в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки. 18 квітня 2012 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки № 201 розміром 0,2332 га, що розташовані в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки. Дана земельна ділянка була продана ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Про продаж земельної ділянки вона нічого не знала і її ніхто не повідомляв, що йде оформлення у нотаріуса, згоди на продаж вона не давала. Замість неї у нотаріуса була разом з ОСОБА_2, Тютюрєва (ОСОБА_6О.) та представилась дружиною та надала згоду на продаж земельної ділянки. Про оформлення даного договору вона дізналась з відповіді голови Старопетрівської сільської ради від 01.03.2013 року.

Просить визнати недійсним в частині продажу частини її земельної ділянки розміром 0,1166 га договір купівлі-продажу земельної ділянки № 201 за адресою с. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки від 18.04.2012 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,зобовязати повернути в її власність земельну ділянку № 201 за адресою с. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки, як незаконно отриману за наслідками укладення договору, стягнути з відповідачів солідарно на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та покласти на них судові витрати.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 проти позову заперечили, просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилась, про день і час розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі продажу 01 жовтня 1999 року \а.с.100\ ОСОБА_2 у ОСОБА_8 була придбана земельна ділянка № 201 площею 0,2332 га за адресою Київська область, Вишгородський район, село Старі Петрівці, урочище Сади. Продаж земельної ділянки вчинено за 755 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 18 листопада 2003 року \а.с.10\ шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано \а.с.12\

Ухвалою від 19 червня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області затвердив мирову угоду, укладену між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на наступних умовах:

- за ОСОБА_2 визнається права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки, ділянка № 201, розміром 0,1166 га.

- за ОСОБА_1 визнається права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки, ділянка № 201, розміром 0,1166 га.\а.с.6-7\

8 травня 2007 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на земельну ділянку серія ЯБ №521058, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010734200092 \а.с.102\

На день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки \18 квітня 2012 року\ даний Державний акт недійсним не визнано.

18 квітня 2012 року між ОСОБА_2 ,з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з другої сторони, було укладено договір-купівлі продажу земельної ділянки \а.с.49\. Продаж вчинено за 1117900 грн.

ОСОБА_5 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку \а.с.51\ та побудовула житловий будинок та інші споруди, які є зареєстрованими в відповідності до закону \а.с.58-59\

Згідно ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та їх обмежень», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформляються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та їх обмежень».

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на той час, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до виникнення земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на той час, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Частиною 1 статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація є обовязковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 9 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути обєктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Після постановлення судового рішення 19 жовтня 1999 року позивачкою ОСОБА_1 не вчинено жодної дії щодо реєстрації права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, урочище Сади, вул. Л. Українки, ділянка № 201. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не набула права власності на дану земельну ділянку,оскільки це право в належному порядку не було зареєстровано.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною \сторонами\ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів про порушення вимог ст..203 ЦК України під час оформлення договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Позивачкою ОСОБА_1 не спростовані пояснення свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 від продажу земельної ділянки 300000 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суду не надано доказів про те, що ОСОБА_1 є власником 1\2 частини земельнї ділянки № 201, вул. Л. Українки, урочище Сади, в селі Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області.

За таких обставин, суд вважає, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не були порушені права як власника земельної ділянки ОСОБА_1, а тому позовні вимоги про визнання цього договору недійсним, а також про витребування майна із чужого незаконного володіння, є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення ї прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до загальних правил цивільно правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем повинно бути зазначено: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем повинен бути підтверджений факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні права власності… і т.п.»

Позивачка в судовому засіданні не надала доказів того, що їй була заподіяна моральна шкода, та не обгрунтовала розмір завданої моральної шкоди.

Виходячи з вказаних норм закону та встановлених обставин, суд вважає, що дані позовні вимоги є необґрунтовані , задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі, крім того з ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені відповідачами витрати на надання правової допомоги.

Керуючись ст.11, 60, 84, 88, 208, 209, 213 ЦПК України, ст.ст.15, 23, 203, 215, 216, 328, 334, 387, 388 ЦК України, ст..ст.125,126,132 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на надання правової допомоги в сумі 1000 \одна тисяча\ грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на надання правової допомоги в сумі 9513 \девять тисяч пятсот тринадцять\ грн..

На рішення суду може бути протягом десяти днів подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя Л.Ф.Войнаренко