Рішення № 34489561, 30.10.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2826/13-ц

Провадження № 2/0274/640/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2013

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,

при секретарі Павліченко Т.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності на частку житлового будинку у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним вище позовом до ОСОБА_4. Просять визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 03.10.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку 68/100 частин житлового будинку №58 з надвірними спорудами, що розташований по вул. Гайдара в м. Бердичеві, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5

Свої вимоги мотивують тим, що при оформленні спадщини після смерті матері їм стало відомо про існування договору довічного утримання, згідно якого ОСОБА_5 було передано у власність ОСОБА_4 68/100 частин вищезазначеного будинку, а вона натомість зобов'язалася забезпечувати матір утриманням та доглядом довічно, а саме: забезпечити харчуванням, доглядом, одягом, необхідною допомогою. Однак в останні роки свого життя ОСОБА_5 тяжко хворіла, потребувала догляду та лікування. ОСОБА_4 жила далеко та провідувала матір двічі на рік. Натомість ОСОБА_1 та ОСОБА_3М опікувалися матір'ю постійно. Виходячи з засад розумності та справедливості просять визнати за кожним з ний право на 1/3 частки будинку, що належала матері.

В судовому засіданні ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_6 позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_4 не виконувала умови договору довічного утримання. Матір'ю до самої її смерті опікувались вони з сестрою ОСОБА_6 Вони доглядали її, забезпечували необхідною медичною допомогою, надавали медикаменти, здійснювали лікувальні процедури. Витрати по оплаті жилого-комунальних послуг ніс він. Про існування зазначеного договору їм стало відомо при оформленні спадщини.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених в позовній заяві. Після дослідження доказів усно уточнила підставу визнання договору довічного утримання недійсним, укладеного 03.10.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, пославшись на ст. 230 Цивільного кодексу України, а саме те, що ОСОБА_4, укладаючи договір довічного утримання, ввела в оману ОСОБА_5, оскільки вона не мала б можливості за матірю належним чином доглядати, та виконувати умови договору, так як проживала в іншій області.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України в судове засідання не з'явилася. Причини неявки суду не повідомила, від неї до суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповноважними, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом, зі згоди позивача та його представника, ухвалено провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання згідно якого ОСОБА_5 було передано у власність ОСОБА_4 на умовах її довічного утримання 68/100 частин житлового будинку №58, по вул. Гайдара в м. Бердичеві, а ОСОБА_4 прийняла у власність вищезазначений будинок та зобов'язалася забезпечувати матір харчуванням, доглядом, одягом, необхідною допомогою (а.с.15).

17 листопада 2012 року ОСОБА_5 померла (а.с. 16).

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 кожен в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 приїжджала до матері один, або два рази на рік. Їм не відомі випадки, щоб ОСОБА_4 надавала якусь допомогу матері. Фактично до смерті матір доглядав ОСОБА_1 зі своєю сімєю.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Сам факт невиконання умов договору не може бути підставою для визнання його недійсним. З цих підстав договір міг бути розірваний.

Посилання представника позивача ОСОБА_2 в ході розгляду справи по суті, після дослідження доказів, на положення ст. 230 ЦК України, та те, що ОСОБА_4 ввела в оману свою матір, укладаючи такий договір, оскільки вона не могла виконувати умови договору, так як проживала в іншій області, суд не бере до уваги, так як фактично представником позивача змінено підставу позову.

Підстава позову -це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України підстави позову можуть бути змінені до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви.

Письмова заява про зміну підстав позову не була подана позивачами до початку розгляду справи по суті. А відтак, суд позбавлений можливості розглянути справу з підстав про які усно зазначила представник позивача в ході розгляду справи по суті.

Оскільки вістуні підстави для визнання недійсним договору довічного утримання, відповідно і не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування.

Суд також звертає увагу, що судом може бути визнано право власності в порядку спадкування лише в тому випадку, коли відсутня можливість оформити свої спадкові права в нотаріуса.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності на частку житлового будинку у порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: