Рішення № 34540380, 01.11.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

№ 0603/3130/12

провадження № 2/0603/1647/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2013 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Замеги О.В., при секретарі Павлюк А.В., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, про визначення порядку користування квартирою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, та зобов"язати відповідачку не перешкоджати у користуванні даною квартирою, та визначити порядок користування вказаною квартирою, виділивши йому в користування кімнату розміром 12.8 кв.м., залишивши підсобні приміщення в спільному користуванні.

Мотивуючи тим, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у 2010 році. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час перебування в шлюбі ними була, згідно договору купівлі-продажу 01.03.2002 року, куплена АДРЕСА_2. Квартира знаходиться у спільній частковій власності. Позивачу належить 33.5 частин, відповідачці 66.5 частин даної квартири. Спірна квартира є частиною житлового будинку, ізольована, має три жилих приміщення 16.3 кв.м., 12.8 та 11.3 кв.м, коридори 3.4 кв.м та 7.1 кв.м, кухню, ванну та господарські споруди. Відповідачка почала перешкоджати користуватися квартирою, і 01.09.2009 року не впустила його в квартиру. Незважаючи на неодноразові звернення до відповідачки, вона продовжує перешкоджати користуватися житлом. Він вимушений проживати на приватній квартирі, не має іншого житла. Висновком проведеної судово будівельно - технічної експертизи, при розгляді його позову про поділ квартири в натурі, встановлено не можливість такого поділу, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

У відкритому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

У відкритому судовому засіданні відповідачка проти позову заперечила, пояснила, що вона заперечує проти вселення позивача в спірну квартиру, оскільки вони перебувають в неприязних відносинах, крім в квартирі проживають їх дорослі діти, а позивач постійно проживає в своєї співмешканки.

Заслухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 61 Цивільного Процесуального Кодексу України( далі ЦПК України), обставини, встановлені судовим рішенням цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не допускаються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.02.2013 року, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, поділ майна, позовні вимоги сторін задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності 33.5 % квартири АДРЕСА_1, а за відповідачкою 66.5 % квартири АДРЕСА_1( а.с.96, 98).

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох жилих кімнат площею: 16.3 кв.м., 12.8 кв.м., та 11.3 кв.м, підсобних приміщень площею коридорів 3.4 кв.м., та 7.1 кв.м, кухні, ванної кімнати( а.с.4).

Позивач набув права власності на частину квартири на підставі вищевказаного рішення суду.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені права користування, та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні відповідачка визнала, що перебуває з позивачем в неприязних стосунках, а тому перешкоджає відповідачу в користуванні даною квартирою, і не бажає його вселення.

Факт неприязних стосунків між сторонами підтвердили в судовому засіданні і свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, і не заперечив сам позивач.

Крім того відповідачка вважає, що вселення позивача не можливе, оскільки в квартирі також проживають їх дорослі сини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 156 ЖК України, члени сімї власника житлового будинку( квартири), які проживають разом з ним у будинку( квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку( квартири) член його сімї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сімї.

Згідно з ч. 2. ст. 64 ЖК України до членів сімї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Однак, на думку суду, дані обставини не можуть бути підставою для позбавлення власника права у користуванні та розпорядженні своїм майном, а тому позовні вимоги позивача про вселення його в квартиру АДРЕСА_1, та зобов"язати відповідачку не перешкоджати у користуванні даною квартирою підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про встановлення порядку користування даною квартирою і виділення позивачу в користування кімнату площею 12.8 кв.м., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі не можливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох жилих кімнат площею: 16.3 кв.м., 12.8 кв.м., та 11.3 кв.м, тобто на позивача припадає 13.53 кв.м., а на відповідачку припадає 26.86 кв.м..

Позивач і в позовній заяві, і в судовому засіданні просив суд виділити йому у користування кімнату площею 12.8 кв.м..

У той час, як виходячи з плану спірної квартири, наявного у матеріалах справи( а.с.4), жила кімната площею 12.8 кв.м., яку просить виділити йому в окреме користування позивач, є суміжною з іншою жилою кімнатою площею 11.3 кв.м., і вхід до цієї кімнати можливий лише через кімнату площею 12.8 кв.м..

Позивач в судовому засіданні зазначив, що він бажає, що б йому виділили кімнату площею 12.8 кв.м., проти користування даною кімнатою позивачкою він заперечує, і вважає, що якщо позивачка хоче користуватися кімнатою площею 11.3 кв.м., то вона повинна зробити вхід до даної кімнати з кімнати площею 16.3 кв.м..

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок № 7 від 4 жовтня 1991 року, з наступними змінами та доповненнями, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом(квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями( квартирами, кімнатами) такого будинку.

А тому суд вважає, що оскільки позивач просить виділити йому в користування кімнату 12.8 кв.м., яка є прохідною, а не відокремленою, і з неї є єдиний вхід до ізольованої кімнати площею 11.3 кв.м., а позовних вимог щодо виділення інших житлових кімнат, які є відокремленими, позивач на заявляє, то дана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки виділення кімнати 12.8 кв.м. порушить права відповідачки на володіння і користування належним їй на праві власності майном(частиною квартири).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 355, 356, 357, 358, 361, 363, 364, 365 Цивільного Кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, та зобов"язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні квартирою № 2 будинку № 24 по вул. Ново-Іванівській в м. Бердичеві Житомирської області.

В задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішень ня. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя