Постанова № 34482537, 29.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5684/13-a

категорія 8.2.1

29 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О. Г. ,

при секретарі - Барібан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Абразив-М" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №000052222 від 29.07.2013 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "Абразив-М" звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області №000052222 від 29.07.2013 року. В обгрунування позовних вимог зазначило, що підприємством на запит податкового органу надано всі витребовувані первинні документи на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Бімар" за період вересень 2011 року та листопад 2011 року. Вказало, що порушення, зазначені в акті перевірки є безпідставними, а тому спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, безпідставності заявлених позовних вимог.

size:12pt;">Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області проведено невиїзну перевірку Приватного підприємства "Абразив-М" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Бімар" за вересень 2011 року, листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №184/15-2/33385097 від 03.07.2013 року (а.с.22).

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- відсутність об"єкту оподаткування податком на додану вартість, який підпадає під визначення ст. 22, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст.187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, в результаті завищено податкові зобов"язання на суму 10206 грн. в т.ч. по місяцях: веревень 2011 року - 6266,00 грн., листопад 2011 року - 3940,00 грн.

та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 20428,00 грн. в тому числі по місяцях: вересень 2011 року - 10678,00 грн., листопад 2011 року - 9750,00 грн.

- ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість 10222,00 грн. в т.ч.: вересень 2011 року - 4412,00 грн., листопад 2011 року - 5810,00 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення - рішення №000052222 від 29.07.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 12778,00 грн. в т.ч. 10222,00 грн. - за основним платежем, 2556,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про відсутність об"єкта оподаткування податком на додану вартість та заниження позивачем податку на додану вартість у вересні 2011 року, листопаді 2011 року згідно акту перевірки, стало надання підприємством на запит контролюючого органу документів, на підставі яких перевіркою встановлено відсутність об"єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за вересень 2011 року, листопад 2011 року. Крім того, зазначено, що підприємством не надано до перевірки документів, які б могли підтвердити транспортування товарів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі направлено Приватному підприємству "Абразив-М" запит від 28.05.2013 року №19081/10/22-2 про надання пояснень та документального підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Бімар" за вересень, листопад 2011 року (а.с.23).

e:12pt;">На письмовий запит податкового органу позивачем, згідно листа від 13.06.2013 року №12, надано наступні документи (а.с.24-27):

- договір №9 від 01.09.2011 року;

- видаткові накладні: №124 від 01.09.2011 року; №145 від 14.09.2011 року; №2312 від 23.09.2011 року: №294 від 29.09.2011 року: №427 від 04.11.2011 року: №818 від 08.11.2011 року; №2418 від 24.11.2011 року; №2920 від 29.11.2011 року;

- податкові накладні: №124 від 01.09.2011 року; №145 від 14.09.2011 року; №2312 від 23.09.2011 року; №294 від 29.09.2011 року; №427 від 04.11.2011 року; №818 від 08.11.2011 року; №2418 від 24.11.2011 року; №2920 від 29.11.2011 року;

- рахунки-фактури: №124 від 01.09.2011 року; №145 від 14.09.2011 року; №2312 від 23.09.2011 року; №294 від 29.09.2011 року; №427 від 04.11.2011 року; №818 від 08.11.2011 року; №2418 від 24.11.2011 року; №2920 від 29.11.2011 року;

- реєстр отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, листопад 2011 року;

an style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за вересень 2011 року, листопад 2011 року;

- податкові накладні: № 11 від 22.09.2011; № 14 від 23.09.2011; № 10 від 21.09.2011: № 16 від 23.09.2011; № 12 від 22.09.2011; № 7 від 15.09.2011; № 17 від 23.09.2011; № 20 від 27.09.2011; № 2 від 02.11.2011; № 15 від 16.11.2011; № 26 від 24.11.2011; № 23 від 22.11.2013

- видаткові накладні: №92304 від 23.09.2011 року; № 92801 від 28.09.2011; № 121301 від 15.12.2011; № 92602 від 26.09.2011; № 100701 від 07.10.2011; № 93004 від 30.09.2011; № 112402 від 24.11.2011;№ 110801 від 08.11.2011; № 113001 від 30.11.2013.

В акті перевірки зазначено, що у наданих для перевірки видаткових накладних №124 від 01.09.2011 року; №145 від 14.09.2011 року; №2312 від 23.09.2011 року; №294 від 29.09.2011 року; №427 від 04.11.2011 року; №818 від 08.11.2011 року; №2418 від 24.11.2011 року; №2920 від 29.11.2011 року; між ПП «Абразив-М» та ТОВ „Бімар", не вказані реквізити, обов'язковість заповнення яких передбачено вимогами чинного законодавства, заповнені із грубим порушенням, а саме: не вказано місцезнаходження (юридична адреса) платників податків ТОВ "Бімар", ПП «Абразив-М»; відсутні дані про № розрахункового рахунку, МФО, а також назву банку ТОВ „Бімар"; не вказано відомості чи є ТОВ „Бімар" платником податків на загальних умовах, не зазначений індивідуальний податковий номер, а також номер свідоцтва платника податків ТОВ „Бімар", ПП «Абразив-М»; невказана інформація про посади відповідальних осіб, які підписували дані видаткові накладні: крім того в графі «отримав(ла)» підпис не завірений печаткою (а.с.20).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки видаткових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту, лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.n>

Судом встановлено, що здійснення господарських операцій позивача з ТОВ „Бімар" у спірному періоді, підтверджено належним первинними документами, яким зафіксовано факти здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд не бере до уваги висновки акту перевірки щодо формальних недоліків зазначених видаткових накладних.

В акті перевірки зазначено, що у податковій накладній №124 від 01.09.2011р., у графі «вид цивільно-правового договору» вказано - «Купівля-продаж. Накладна від 01.09.2011р. №9», проте накладна за таким номером відсутня, а є тільки видаткова накладна від 01.09.2011р. №124 (а.с.20).

n style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Встановлено, що між ТОВ "Бімар" (Продавець) та ПП "Абразив" (Покупець) укладено договір №9 від 01.09.2011 року (а.с.147-149).

За умовами вказаного договору Продавець зобов"язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов"язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору ТОВ "Бімар" виписувалась в тому числі податкова накладна №124 від 01.09.2011 року (а.с.89).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках в тому числі такий обов'язковий реквізит як вид цивільно-правового договору. an>

F;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Зі змісту вказаної накладної встановлено, що в графі вид цивільно-правового договору зазначено: назву, дату та намер договору №9 від 01.09.2011 року.

За таких обставин, судом встановлено, що податкова накладна заповнена у відповідності до вимог закону.

Також, в акті перевірки зазначено, що Підприємством ПП «Абразив-М» не надано до перевірки товаро-транспортних накладних, підприємством не надано подорожніх листів, а також інших документів які б могли підтвердити транспортуваня товарів, підприємством не доведено факт транспортування товару (а.с.20).

Судом встановлено, що в запиті від 28.05.2013 р. за №19081/10/22-2 податковий орган не вимагав від підприємства надання документів в підтвердження транспортування товарів.

Згідно п.п.20.1.6 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 16.1.5 ст. 16 Податкового кодексу України, у письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано товарно - транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару від ТОВ "Бімар" до ПП "Абразив-М" у вересні 2011 року та листоподі 2011 року (а.с.67-74).

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності ТТН. Адже сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

За таких обставин, з урахуванням того, що контролюючим органом у свому письмовому запиті не зазначено про необхідність надання підприємством документів які підтверджують факт транспорутвання товару, зазначені висновки акту перевірки не грунтуються на законних підставах.

Статею 22 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як свідчать обставини справи, для підтвердження факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Бімар» на запит податкового органу позивачем надані в повному обсязі первинні бухгалтерські документи і податкові накладні, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Податкові накладні, видані ТОВ «Бімар», відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Придбання товару відображено в бухгалтерському обліку позивача у відповідних відомостях по рахунках 281, 631, що підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку (а.с.80).

Товар реалізований з націнкою іншим покупцям, тобто використаний в господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, що підтверджується договором купівлі - продажу товару №1077 від 01.07.2011 року (а.с.143), видатковою накладною №121301 від 13.11.2011 року (а.с. 144) та подаковою накладною №12 від 22.09.2011 року (а.с.146).

Постачальник позивача - ТОВ «Бімар» на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних позивачу був зареєстрований платником ПДВ, мав свідоцтво платника ПДВ та індивідуальний податковий номер.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області №000052222 від 29.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Абразив-М" 127 (сто двадцять сім) грн. 79 (сімдесят дев"ять) коп. понесених судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2013 р.