Постанова № 34482055, 10.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 804/11935/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ФОП ОСОБА_1 було отримано податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року № 0006851703, яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на суму 18 194,37 грн. Позивач не згоден з порушеннями, які зазначені в спірному податковому повідомленні-рішенні. Вважає, що відповідачем неправомірно збільшені грошові зобов'язання ФОП ОСОБА_1, штрафні (фінансові) санкції нараховані безпідставно, а висновки, згідно з якими відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування. За таких обставин, позивач просив суд:

-визнати неправомірними дії щодо встановлення визначених актом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 року порушень ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) чинного законодавства України;

-визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0006851703 від 03.09.2013 року, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 18 194,37 грн. в тому числі 12 129,58 грн., за основним платежем та 6 064,79 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту перевірки №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 року повністю;

-стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 216,35 грн.

В судовому засіданні представник позивач пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська була проведена перевірка ТОВ «ВК Віконні системи», який є контрагентом позивача по спірному періоду. Перевіркою встановлено, що у ТОВ «ВК Віконні системи» відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. Таким чином, ТОВ «ВК Віконні системи» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Разом із цим у зв'язку із не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «ВК Віконні системи» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Так, операції поставки по ланцюгу ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) - ФОП ОСОБА_1 не містить у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематично (протягом місяця) придбання та не спричиняє реального настання правових наслідків, порушують ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Задекларований позивачем податковий кредит в сумі ПК (р.17) за вересень 2012 року у сумі 4 403,02 грн., за листопад 2012 року у сумі 7 726,56 грн. повинен бути зменшений на загальну суму 12 129,58 грн., так як ФОП ОСОБА_1 є кінцевим споживачем товарів (послуг).

Таким чином, оскільки під час проведення перевірки не було можливості зробити висновок щодо правомірності формування валового доходу та валових витрат у зв'язку із відсутністю всіх первинних документів, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №0006851703, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на суму 18 194,37 грн., в тому числі за основним платежем - 12 129,58 грн., за нарахованими штрафними санкціями - 6 064,79 грн. є цілком правомірним та законним. За таких обставин, відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2), зареєстрований 31.10.2003 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Позивач взятий на податковий облік 04.11.2003 р. за № 11217, та зараз перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що у період часу з 06.08.2013 р. по 12.08.2013 р. фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу виданого ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 05.08.2013 року № 140, згідно з п.п.79.1., 79.2. ст.79, підпунктами 78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового Кодексу України, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2), щодо документального підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398) та повноти їх відображення в обліку з питання податку на додану вартість за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., та з 01.11.2012 р. по 30.10.2012 р., за результатами якої складено акт №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 р.

Як зазначено у висновках акту перевірки №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 р. встановлено наступні порушення:

- п.198.6. ст.198, п.п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, а саме завищено суму по податку на додану вартість в розмірі всього на суму 12 129,58 грн., в тому числі по періодам:

-за вересень 2012 року 4 403,02 грн.

-за листопад 2012 року 7 726,56 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №0006851703, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на суму 18 194,37 грн., в тому числі за основним платежем - 12 129,58 грн., за нарахованими штрафними санкціями - 6 064,79 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару (послуг), до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару (послуг), наявності первинних документів.

Так, згідно акту перевірки №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 року, ФОП ОСОБА_1 за вересень, листопад 2012 року мав господарські відносини з ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398).

При проведенні перевірки операцій по господарських відносинах ФОП ОСОБА_1 з контрагентами встановлено наступне:

Згідно наданих підприємцем документів, ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір від 19.01.2012 р. № ВС-19/12 з ТОВ «ВК Віконні системи» (Підрядник) (код за ЄДРПОУ 33972398) за яким одержувач послуг доручає підряднику виконати у відповідності до умов Договору роботи по ремонту об'єкту, а одержувач послуг прийняти цю роботу та оплатити її. Вартість робіт, які доручається виконати Підряднику визначається на підставі кошторису та домовленості між сторонами і становить 1 500 000 грн., у тому числі ПДВ 250 000 грн. та ремонтно-будівельні роботи - 1 100 000 грн.

Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_1 отримав послуги згідно актів виконаних робіт від 31.05.2012 р. № 3230, від 26.06.2012 р. № 3916, від 29.06.2012 р. № 3917, від 30.07.2012 р. № 4849, від 30.08.2012 р. № 5682 на загальну суму 137 177,91 грн., в т.ч. ПДВ - 22 862,98 грн. та зазначених в акті перевірки видаткових і податкових накладних.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис. Доказів зворотнього в акті перевірки не зазначено, суду не надано.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №0006851703, прийнятого відповідачем, суд зазначає наступне.

Під час перевірки були надані первинні документи, такі як видаткова накладна, податкова накладна, платіжні доручення, документи бухгалтерського обліку. Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України. До порушень порядку складання первинних документів зауважень зі сторони перевіряючих не було, акт перевірки не містить.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податкові витрати з фактичним знаходженням постачальника чи його контрагента за юридичною адресою. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Але, наявності фактів порушення порядку складання первинної та іншої документації ФОП ОСОБА_1 перевіряючими в акті перевірки не встановлено.

Основним мотивом, яким користувались перевіряючі для відмови позивачу в праві на витрати в податковому обліку є можлива на думку перевіряючих, нереальність господарської діяльності контрагентів по ланцюгу їх взаємовідносин.

В акті перевірки було підтверджено, що в бухгалтерському та податковому обліку була відображена реалізація та доход по виконаних роботах з використанням придбаних матеріалів та робіт. Таким чином, вартість придбаних матеріалів було включено до доходів у складі реалізованої продукції, згідно пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України.

Але і самі витрати не можуть вважатись доходом. Віднесення оплачених витрат до доходу є порушенням підпункту 14.1.56. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, так як витрати не є доходом, а подвійне відображення доходу заборонено.

Придбані матеріальні цінності було оплачено, що також підтверджено в акті. Безкоштовно отриманими вони бути не можуть і тим більше не є безповоротною фінансовою допомогою, до якої згідно підпункту 14.1.257. пункту 14.1. статті 14 ПК України відноситься тільки сума коштів, яка передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів безкоштовно. А в самому акті підтверджена оплата по цих договорах.

В акті перевірки зазначено, що правовідносини існуючі між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи» з виконання робіт мають ознаки нереальності. Але відповідачем суду не надано доказів визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до положень частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також враховує той факт, що 13.03.2013 р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд по справі № 804/1261/13-а ухвалив постанову, якою адміністративний позов ТОВ «ВК Віконні системи» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7212/224/33972398 від 21.12.2012 р. щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» код ЄДРПОУ 31684481 за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» код ЄДРПОУ 31441243 за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код ЄДРПОУ 36293292 за лютий, березень 2011 року, БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» код ЄДРПОУ 37237904 за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» код ЄДРПОУ 37275541 за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» код ЄДРПОУ 31343537 за червень 2011 року, ПВП «Форест» код ЄДРПОУ 25158846 за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку;

- визнав протиправним наказ ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС «Про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки» № 1455 від 20.12.2012 р. ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398);

- в іншій частині позовних вимог відмовив.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. залишена без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС без задоволення.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №0006851703, прийняте ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, з викладених вище підстав.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дії щодо встановлення визначених актом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №270/173/НОМЕР_2 від 19.08.2013 року порушень ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) чинного законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. В той же час, вчинені податковим органом дії щодо викладення у акті перевірки відповідних висновків не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №0006851703, прийняте Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.