Рішення № 34476868, 29.10.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.2013 Справа № 920/1610/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі

Сумської філії, м. Суми

до відповідача: Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної

державної адміністрації, м. Суми

про стягнення 8 011 грн. 95 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Лобода Л.Г. (довіреність № 792 від 20.12.2012 р.)

від відповідача: Пономаренко О.В. (довіреність № 01/33-ю від 30.05.2013 р.)

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 8 011 грн. 95 коп. заборгованості, з яких 7 906 грн. 64 коп. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання послуг електрозв'язку № 859 від 22.02.2008 р.; 72 грн. 82 коп. пені; 04 грн. 18 коп. інфляційних витрат; 28 грн. 31 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача подав заяву № 01/02-249 від 09.10.2013 р., в якій зазначив, що відповідачем погашено 4 799 грн. 12 коп. основного боргу та 45 грн. 14 коп. пені, проте просить стягнути з відповідача 3 107 грн. 52 коп. основного боргу, 27 грн. 68 коп. пені, 28 грн. 31 коп. 3 % річних та 04 грн. 18 коп. інфляційних збитків, а також судовий збір. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що частково визнає позовні вимоги, проте просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Окрім цього, зазначив, що ним частково погашено заборгованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до договору про надання послуг електрозв'язку № 859 від 22.02.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач надавав послуги телефонного зв'язку, а відповідач зобов'язаний був своєчасно оплачувати вартість послуг.

Порядок розрахунків за надані послуги визначений розділом 4 договору № 859 від 22.02.2008 р. Так, п. 4.1 договору встановлено, що послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», п. 3.2.8, п. 4.3 договору відповідач повинен своєчасно проводити оплату за надані послуги, та у відповідності з п. 4.5 вказаного договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно ст. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених 11.042012 р. Постановою КМУ № 295 вбачається, що «у разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка (квитанції) абонент має право звернутися до служби розрахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію)».

Факт отримання відповідачем від позивача послуг електрозв'язку за період з травня 2013 р. по серпень 2013 року на підставі договору № 859 від 22.02.2008 р. на суму 7 906 грн. 64 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договором, укладеним між сторонами, розрахунком суми боргу.

Відповідач за отримані послуги розраховувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на момент звернення до суду з позовною заявою склала 7 906 грн. 64 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Представник позивача подав заяву № 01/02-249 від 09.10.2013 р., в якій зазначив, що відповідачем погашено 4 799 грн. 12 коп. основного боргу та 45 грн. 14 коп. пені, проте просить стягнути з відповідача 3 107 грн. 52 коп. основного боргу, 27 грн. 68 коп. пені, 28 грн. 31 коп. 3 % річних та 04 грн. 18 коп. інфляційних збитків, а також судовий збір. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що частково визнає позовні вимоги, проте просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Окрім цього, зазначив, що ним частково погашено заборгованість.

Тому, у зв'язку зі частковою сплатою після надходження позовної заяви до суду відповідачем основного боргу в сумі 4 799 грн. 12 коп., провадження у справі в зазначеній частині припиняється згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем доказів сплати 3 107 грн. 52 коп. основного боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача не подано, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору про надання послуг електрозв'язку № 859 від 22.02.2008 р. позивач просить стягнути з відповідача 28 грн. 31 коп. 3% річних та 04 грн. 18 коп. інфляційних збитків за період з травня 2013 р. по серпень 2013 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних збитків та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 72 грн. 82 коп. за період з травня 2013 р. по серпень 2013 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно п. 5.8 зазначеного договору № 859 від 22.02.2008 р. (у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін - з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, споживач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені).

Позивач в своїй заяві зазначив, що відповідачем частково погашено суму пені в розмірі 45 грн. 14 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на приписи ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України і просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Проте, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

В статті 233 Господарського кодексу україни закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 27 грн. 68 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 4 799 грн. 12 коп. основного боргу та 45 грн. 14 коп. пені провадження у справі припинити згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, пров. 9 Травня, 2, код 03197871) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код 23825401) 3 107 грн. 52 коп. основного боргу, 04 грн. 18 коп. інфляційних збитків, 28 грн. 31 коп. 3% річних, 27 грн. 68 коп. пені, 1 720 грн. 50 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА