Постанова № 34476520, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 910/7032/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013

на постанову Київського апеляційного господарського суду 09.09.2013

у справі №910/7032/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Груп"

2.Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Груп" та публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року у справі №910/7032/13 позов задоволено повністю. Визнано недійним договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, укладений між публічним акціонерним товариством "Радикал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Груп".

Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки його було укладено за відсутності згоди позивача, обов'язковість надання якої останнім передбачена п. 7.6 кредитного договору № КЛ-159/1-980 від 16.04.2010.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "Радикал-Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.04.2008 між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" (позичальник) укладено Кредитний договір № 2419/1-980, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався використати його на придбання фронтального навантажувача марки XG955II-L, що купується згідно договору № 03/22 від 03.04.2008, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та своєчасно повернути кредит (п. 1.1, 1.5 договору).

Також, 29.12.2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (кредитор) та ТОВ "БКПБ "Цембуд" (позичальник) укладено кредитний договір № 2419/2-980, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався його використати на придбання поповнення обігових коштів, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та своєчасно повернути кредит банку (п. 1.1, 1.5 договору).

16.08.2010 року ПАТ "Зембанк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку) листом повідомив ТОВ "БКПБ "Цембуд" про те, що Національним банком України прийнято рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "Зембанк".

У зв'язку з ліквідацією ПАТ "Зембанк", останнім було укладено Договір про передачу кредитного зобов'язання ТОВ "БКПБ "Цембуд" на користь ПАТ "Радикал Банк".

Для належного оформлення зобов'язання ТОВ "БКПБ "Цембуд" щодо сплати непогашеної суми кредиту за кредитними договорами № 2419/1-980 від 14.04.2008 та № 2419/2-980 від 29.12.2008, між ПАТ "Радикал Банк", як позикодавцем та ТОВ "БКПБ "Цембуд", як позичальником 16.04.2010 укладено Кредитний договір № КЛ-159/1-980, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3.1 договору виконання зобов'язання за цим договором забезпечується заставою рухомого майна, а саме: навантажувача фронтального марки XG955II-L, 2007 р.в., заводський номер № 955 L071024, двигун № С307005314, реєстраційний № 44433АА, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ№ 555129, виданого Інспекцією Держтехнагляду м. Києва 12.05.2008.

Пунктом 7.6 кредитного договору № КЛ-159/1-980 від 16.04.2010 передбачено, що відступлення права вимоги кредитодавцем іншій особі, за зобов'язанням позичальника по цьому договору, можливе лише за письмової згоди позичальника.

16.04.2010 між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "БКПБ "Цембуд" укладено договір застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-980, відповідно до умов якого заставою за цим договором забезпечено вимоги заставодержателя за Кредитним договором № КЛ-159/1-980 від 16.04.2010 в межах кредитної лінії в розмірі 510 000,00 грн. (п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.2.1 договору в заставу за цим договором заставодавець передає належний йому на праві власності навантажувач фронтальний марки XG955II-L, 2007 р.в., заводський номер № 955 L071024, двигун № С307005314, реєстраційний № 44433АА.

22.03.2012 між ПАТ "Радикал-Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Ресурс Трейд Груп" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 01/2012, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов'язався передати, а новий кредитор прийняти всі права вимоги за: Кредитним договором № КЛ-159/1-980 від 16.04.2010 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеного 16.04.2010 між первісним кредитором та ТОВ "БКПБ "Цембуд" та Договором застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-980 від 16.04.2010, укладеного між первісним кредитором та ТОВ "БКПБ "Цембуд" в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

16.08.2012 ПАТ "Радикал-Банк" на адресу ТОВ "БКПБ "Цембуд" направлено лист №18-00/02-1531, відповідно до якого перший відповідач повідомив позивача про те, що 22.03.2012 між ПАТ "Радикал-Банк" та ТОВ "Ресурс Трейд Груп" укладено Договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, за яким другий відповідач передав першому відповідачу право вимоги за Кредитним договором № КЛ-159/1-980 від 16.04.2010 та Договором застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-980 від 16.04.2010.

26.03.2013 ТОВ "Ресурс Трейд Груп", у зв'язку з набуттям права вимоги, направив позивачу лист № 26/03 про дострокове погашення ТОВ "БКПБ "Цембуд" кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 7.6. Кредитного договору № КЛ-159/1-980 від 16.04.2010 відступлення права вимоги кредитодавцем іншій особі можливе лише за письмової згоди позичальника, а оскільки станом на момент укладення спірного договору письмової згоди позивача отримано не було, доказів протилежного суду не надано, суди дійшли висновку що це є порушенням вимог законодавства при укладенні Договору відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, в зв'язку з чим останній підлягає визнанню недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутність письмової згоди позивача на відступлення права вимоги за кредитним договором є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України та з урахуванням положень п. 7.6 Кредитного договору.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі №910/7032/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець