Ухвала суду № 34475464, 22.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2696/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представників позивача - Петяка С.В., Федчишина С.А.;

представника відповідача - Федючок В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Діадема" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001752304/40 від 10.01.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що основним видом діяльності позивача, є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням. Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ПСВ Тернар Логік", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з травня по грудень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 7266/22-3/14176613 від 24.12.2012 року. За наслідками встановлених порушень в акті перевірки податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001752304/40 від 10 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 916 грн. 00 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції щодо придбання товару у ТОВ "ПСВ Тернар Логік" протягом травня - грудня 2011 року дійсно відбувались, призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін, підтверджені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між ТОВ "ПСВ Тернар Логік" та позивачем 04.01.2011 року укладений договір поставки №1/11, відповідно до умов якого позивач (покупець) зобов'язується прийняти від контрагента товар та оплатити його вартість. Предметом поставки є комп'ютерна техніка, оргтехніка, комплектуючі та витратні матеріали до неї, ліцензійне програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари з найменуванням, кількістю та цінами, зазначеними у прайс - листах (прейскурантах), та/або специфікаціях, та/або видатково-прибуткових накладних постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2000.

На підтвердження проведення господарських операцій та правових наслідків позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; банківські виписки. Наведенні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". В свою чергу, судом встановлено під час судового розгляду, будь-які недоліки оформлення податкових та видаткових накладних або відсутність таких документів під час перевірки не встановлено.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведеними первинними документами підтверджуються господарські операції щодо придбання товару у контрагента позивача які призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін угоди.

З приводу посилань, про встановлення розбіжностей у нумерації довіреностей на отримання товарів та нумерації їх у журналі реєстрації довіреностей, а також, відсутність актів прийому передач товарів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких посилань. Оскільки за наявності первинних документів, необхідність складання яких прямо передбачена законом, не дають підстав для висновку про нереальність господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ПСВ Тернар Логік", а також контрагентів останнього, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податків до податкового кредиту.

Діючим законодавством України також не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місце знаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 жовтня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.