Ухвала суду № 34473558, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 814/2430/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та Міністерства доходів і зборів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Сіріус-Прайм" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протравними, а податкових накладних такими, що зареєстровані, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Сіріус-Прайм" (далі ПП ВКФ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ) та Міністерства доходів і зборів України з вимогами про визнання неправомірними дій ДПІ стосовно відмови у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та визнання податкових накладних №75 від 22 листопада 2012 року, №77 від 25 листопада 2012 року, №78 від 26 листопада 2012 року, №1 від 13 квітня 2013 року такими, що зареєстровані.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що згідно правовстановлюючих документів та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням позивача є м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 15/2, а тому відмова в реєстрації податкових накладних в зв'язку з невідповідністю вказаного місцезнаходження продавця з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб є необґрунтованою та такою, що суперечить діючому законодавству.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав неправомірними дії ДПІ стосовно відмови у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, суд визнав податкові накладні №75 від 22 листопада 2012р., №77 від 25 листопада 2012 р., №78 від 26 листопада 2012 р., №1 від 13 квітня 2013 р. такими, що зареєстровані.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ та Міністерство доходів і зборів України подали апеляційні скарги, в яких зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа і відповідно до Свідоцтва № 200121555 є платником податку на додану вартість.

На виконання вимог пункту 201.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за наслідками видачі податкових накладних контрагентам, позивачем надіслано Державній податковій службі України податкові накладні в електронній формі з метою їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові документи були доставлені до Державної податкової служби України засобами телекомунікаційного зв'язку на Центральний шлюз прийому звітності Державної податкової служби України.

Проте, вказані податкові накладні до реєстрації Державною податковою службою Україні прийняті не були, про що позивачу надіслано засобами телекомунікаційного зв'язку відповідні квитанції.

Відмова податковим органом в реєстрації накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних і стало підставою для звернення ПП ВКФ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції виходив з того, що висновки відповідачів, покладені в основу не реєстрації виписаних позивачем податкових накладних, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, що свідчить про бездіяльність відповідача і необхідність зобов`язання Міністерства доходів і зборів України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані позивачем податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями п. 201.10. ст.201 ПК встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ України від 29 грудня 2010 року за №1246, визначено причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, якими є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2012 року та квітні 2013 року позивачем, з метою підтвердження сум ПДВ, що були сплачені його контрагентами (покупцями), виписувались податкові накладні за №75 від 22 листопад 2012 року, за №77 від 25 листопада 2012 року, за №78 від 26 листопада 2012 року та за №1 від 13 квітня 2013 року, які в порядку п.201.10 ст.201 ПК були направлені для реєстрації відповідачу.

Проте, зазначені податкові накладні до реєстрації Державною податковою службою Україні прийняті не були з причини не відповідності місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказаного у документі, інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом 14 лютого 2013 року підтверджено місцезнаходження позивача за адресою, вказаною в виданих податкових накладних, а саме: м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 15/2.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, матеріали справи містять листування між позивачем та відповідачами, з якого вбачається, що податковими органами відправлено низку листів до ПП ВКФ на адресу м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 15/2, що, в свою чергу, також підтверджує місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачами не було надано жодного доказу невідповідності зазначеного у спірних податкових накладних місцезнаходження ПП ВКФ інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Не було відповідачами надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ПП ВКФ про визнання неправомірними дій ДПІ щодо відмови у реєстрації податкових накладних є обґрунтованими, а, відповідно, податкові накладні №75 від 22 листопада 2012 року, №77 від 25 листопада 2012 року, №78 від 26 листопада 2012 року, №1 від 13 квітня 2013 року повинні бути визнані такими, що зареєстровані.

Наведені висновки, зокрема, щодо визнання податкових накладних такими, що зареєстровані, кореспондуються з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року за 1486/12/13-13.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Н.В. Вербицька