Постанова № 34473547, 29.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 1570/753/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ТОВ «БІТІЕС-ГРУП»Капеліст М.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІЕС-ГРУП» на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІЕС-ГРУП» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0002672350, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0002672350.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу відповідача від 17.10.2011 року №3157 та направлення на перевірку від 17.10.2011 року № 1192/10/23-5 посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «БІТІЕС-ГРУП» з питань дотримання податкового та іншого законодавства у правовідносинах з ТОВ «ВСТК» за травень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №7648/23-5\36343856 від 27.10.2011 року (а.с.7-15), на підставі якого, відповідачем 09.11.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002672350 (а.с.22) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16500,00 грн., штрафних санкцій 1,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п. 198.3,198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач здійснював оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку - первинна скарга від 23.11.2011 року №387 (а.с.23-25), яка була залишена без задоволення рішенням ДПА в Одеській області від 06.12.2011 року №42005/10/25-0007 (а.с.26-27), повторна скарга від 14.12.2011 року №406 (а.с.34-37) - залишена без задоволення рішенням ДПС України від 30.12.2011 року №8773/6/10-2115 (а.с.38-39).

Не погодившись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Між позивачем та ТОВ «ВСТК» 12.05.2011 року був укладений договір на поставку товарно-матеріальних цінностей №257 (а.с.43-45).

Позивачем надані докази виконання умов цього договору ПП «ВСТК», а саме: видаткові накладні (а.с.46,47), податкові накладні (а.с.48-49), копії товарно-транспортних накладних (а.с.52,53) та виконання позивачем умов договору щодо проведення оплати вартості придбаних ТМЦ, а саме платіжні доручення (а.с.54-59).

Вказані суми були включені до складу валових витрат підприємства позивача та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. по справі №1570/4017/2012, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р., був повністю задоволений адміністративний позов ТОВ «Бітіес-групп» і суд визнав протиправними та скасував два податкових повідомлення-рішення, які ґрунтуються на акті перевірки Позивача за період грудень 2010 р. - липень 2011 р. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на зазначені рішення по справі № 1570/4017/2012 Вищий адміністративний суд України відмовив. Предметом розгляду по вказаній справі були взаємовідносини позивача, в тому числі, з ТОВ «ВСТК».

Судовими рішеннями по справі №1570/4017/2012 був встановлений дійсний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ВСТК» по договору №257 від 12.05.2011 p., реальність якого оспорює Відповідач, входить до періоду грудень 2010 р. - липень 2011 р. Також, судами першої та апеляційної інстанції була досліджена первинна бухгалтерська документація щодо виконання умов договорів, яка свідчить про те що на час здійснення всіх господарських операцій позивача з вказаними контрагентами вони були зареєстровані як платники податків та в ЄДР.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як встановлено судом, відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІЕС-ГРУП» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0002672350 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІЕС-ГРУП», - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року по справі № 1570/753/2012, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІЕС-ГРУП», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 09 листопада 2011 року № 0002672350.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі - 30 жовтня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль