Ухвала суду № 34472929, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1260/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпак" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпак" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області у якому просив визнати незаконними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.03.2011 року № 0000041702/0, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2787, 29 грн. (за основним платежем 1730, 23 грн. та за фінансовими санкціями 1057, 06 грн.), № 0000012300/0, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 36736018, 00 грн. (за основним платежем 259388814, 00 грн. та за фінансовими санкціями 7347204, 00 грн.), № 0000022300/0, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29388814, 00 грн. (за основним платежем 2351 1051, 00 грн. та за фінансовими санкціями 587763, 00 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 15.06.2012 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ "Суперпак" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 28.12.2010 року по 09.02.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.10.2009 року по 30.09.2010 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України "Про податок на додану вартість"), що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 23511051, 00 грн.

Поряд із цим, перевіряючими було встановлено порушення позивачем положень підпункту 5.2.1 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що виявилось у заниженні податку на прибуток у розмірі 29388814, 00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтується на тому, що у ході перевірки позивачем не надано первинних бухгалтерських документів (договорів, податкових накладних, банківських виписок, видаткових накладних), які підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, по взаємовідносинах з ПП "Тумор". При цьому, перевіряючи також посилались на пояснення засновника ПП "Тумор" - ОСОБА_2, за якими дане підприємство він зареєстрував за винагороду та жодних документів, що засвідчують факт фінансово-господарських відносин не видавав, не підписував та нікого на це не уповноважував.

Ураховуючи зазначені обставини, відповідач дійшов висновку про те, що у період з 02.10.2009 року по 30.09.2010 року позивачем завищено валові витрати на суму 1 17555256, 00 грн. та податковий кредит на суму 23511051, 00 грн.

Також, у ході перевірки встановлено порушення підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889 та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги" від 26.12.2003 № 2035, що виявилось у наданні працівникам підприємства податкових соціальних пільг без підтверджуючих заяв про застосування такої пільги. У результаті чого, за періоди з жовтня по грудень 2009 року та з січня по вересень 2010 року, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1730, 23 грн.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 16.02.2011 року № 15/23-1/36571612 (надалі Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000041702/0, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2787, 29 грн. (за основним платежем - 1730, 23 грн. та за фінансовими санкціями - 1057, 06 грн.), № 0000012300/0, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 36736018, 00 грн. (за основним платежем -259388814, 00 грн. та за фінансовими санкціями - 7347204, 00 грн.) та № 0000022300/0, за яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29388814, 00 грн. (за основним платежем - 23511051, 00 грн. та за фінансовими санкціями -587763, 00 грн.)

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" (у редакції, яка діяла на час початку перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до статті 111 цього Закону, планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Також, відповідно до статті 112 Закону України "Про державну податкову службу" (у редакції, яка діяла на час початку перевірки позивача), посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оформлено повідомлення про проведення з 27.12.2010 року терміном 20 робочих днів планової документальної перевірки від 16.12.2010 року № 27, яке вручено особисто директору TOB "Суперпак" Кудіну A.A. 16.12.2010 року, що підтверджується його підписом на копії розписки, наявної у матеріалах справи.

Поряд із цим відповідачем 28.12.2010 року оформлено направлення на перевірку № 494, яке також було вручено особисто директору TOB "Суперпак" Кудіну A.A. 28.12.2010, що підтверджується його підписом на копії розписки, наявної у матеріалах справи.

Відтак, ураховуючи підтвердження фактів отримання позивачем повідомлення про проведення перевірки, а також направлення на перевірку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем дотримано процедуру проведення планової перевірки.

У разі недотримання контролюючим органом вимог статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позивач мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, однак наданим йому правом не скористався.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також факт допущення працівників податкового органу до проведення перевірки, судова колегія дійшла висновку про відсутність ознак протиправності дій перевіряючих інспекторів у цій частині.

Відповідно до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідачем було продовжено термін проведення перевірки строком на 10 днів, про що керівником органу державної податкової служби прийнято, на підставі службової записки перевіряючого, наказ від 26.01.2011 року № 39, який не вручено позивачу з підстав відсутності посадових осіб позивача 26.01.2011 року за юридичною адресою, що підтверджується актом про неможливість вручення вказаного наказу від 06.01.2012 року № 2/23-1.

Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складання акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Разом із тим, порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984. (надалі - Порядок № 984).

Так, розділом І Порядку № 984 встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 Розділу II Порядку № 984, визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника о датків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з численням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних а інших документів, що підтверджують факт порушення, - зазначити перелік цих документів.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючими чітко зазначено, що в ході перевірки позивачем не надано первинних бухгалтерських документів (договорів, додаткових накладних, банківських виписок, видаткових накладних), які підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Тобто, факт відсутності таких документів зафіксовано в акті перевірки.

Крім того, згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, податковий обов'язок надання відповідних документів до перевірки законодавчо врегульовано і саме платник податків у даному випадку є зацікавленою особою, щодо вчинення відповідних дій по підтвердженню правильності самостійно визначених та сплачених податкових платежів.

Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку, що проведення перевірки та формування, оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком відповідача.

У відповідності до пункту 4 розділу І Порядку № 984, у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) про результати документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт (довідка) І надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.

Матеріали справи містять акт від 16.02.2011 року № 2/23-1 про неможливість вручення позивачу акту планової перевірки від 16.02.2011 року № 15/23-1/36571612, з підстав відсутності посадових осіб позивача 16.02.2011 за юридичною адресою.

На момент виникнення спірних правовідносин законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи вбачається, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає виключний випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), а саме непідтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Як вбачається з матеріалів справи, податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту у сумі 23511051, 00 грн., позивачем, а ні до перевірки, а ні суду не надано.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та встановлення безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть/ бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву; документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову , звітність в Україні").

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні та бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне придбання позивачем товарів та дають право на формування валових витрат та податкового кредиту позивачем як у ході перевірки, так і у ході судового розгляду справи не надано.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо встановленого у ході перевірки порушення позивачем підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889 та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги" від 26.12.2003 року № 2035, що виявилось у наданні працівникам підприємства податкових соціальних пільг без підтверджуючих заяв про застосування такої пільги, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій позивача у цій частині.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на виконання вимог статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпак" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпак" - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.