Постанова № 34471712, 31.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року № 813/6849/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю представників

від відповідача - Чижевський М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Гарантспецбуд» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Гарантспецбуд» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року за №0000212210/1575.

Позовна заява мотивована тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, а тому висновки контролюючого органу щодо завищення грошових зобов'язань з податку на додану вартість є протиправними.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що платник податків не виконав свого обов'язку щодо надання первинних бухгалтерських документів, а тому висновки контролюючого органу є правомірними.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача відповідачем складено акт від 26.07.2013 року за №39/3/22-1009/36077979 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року за №0000212210/1575, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 609253 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 487403 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 121850 грн. 75 коп.

У висновках акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 487403 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, у відповідності до положень п.8 ч.2 ст.2 КАС України, коли таке прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Зокрема, при розкритті поняття загального інтересу, як однієї із складових справедливого балансу, Європейський Суд з прав людини зазначив, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування податку на додану вартість разом із її сукупністю нормам щодо нарахування податку на додану вартість до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість. Основними елементами ( продовжується у згаданому рішенні) підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками податків на додану вартість своїх зобов'язань щодо декларування та сплати податку на додану вартість та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників податку на додану вартість.

Так, з метою обґрунтованого втручання контролюючого органу у право власності платника податків, законодавцем визначено вимоги особливої обачливості, а саме положення п.85.2 ст.85 та п.44.6 ст.44 ПК України.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем на неодноразові вимоги контролюючого органу не надавались первинні бухгалтерські документи, в підтвердження вчинених господарських операцій.

У відповідності до положень абзацу першого п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, законодавцем передбачено обов'язок платника податків надати всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Зі змісту наведеного пункту вбачається, що законодавцем передбачено наслідки неподання документів під час перевірки - відсутність таких документів на час складання податкової звітності та порядок і наслідки подання згаданих документів після перевірки і наслідки такого подання.

Платник податків під час перевірки контролюючим органом на його законні вимоги документів не подавав.

Як передбачено абзацом другим п.198.6 ст.198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Абзацом першим цього ж пункту передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З врахуванням наведених норм, суд вважає, що контролюючий орган у відповідності до наведених норм прийшов до правильного висновку про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому, судом не беруться до уваги надані платником податків первинні бухгалтерські документи та мотиви позову, з врахуванням наведеного аналізу норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 листопада 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк