Постанова № 34471709, 31.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року № 813/6954/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Кондратюк В.В.;

від відповідача - Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) Телерадіокомпанії «Міст ТБ» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ Телерадіокомпанія «Міст ТБ» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 року за №0000742210 та за №0000732210.

Позивач в позовній заяві стверджує, що наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів та оплата вартості отриманих послуг є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування витрат товариства з урахуванням підтвердження здійснення господарської операції з контрагентами ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» з метою використання послуг у межах господарської діяльності платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що посадовими особами позивача не представлено в повному обсязі первинних та бухгалтерських документів, на підставі яких підприємством сформовано та задекларовано податковий кредит та валові витрати, а просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Міст ТБ» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Один Два Три», ТзОВ «БК АТР «Груп», ТзОВ «ВТ-Техбуд», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «БК АРС», ПП «ЮФ «Фортеця», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ БТК Євробуд», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Гарант-буд-сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Інтеграл Ай ти», ТзОВ «Компанія «Аджаната-Україна», ТзОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, відповідачем складено акт від 13.08.2013 року за №108/2210/25550345 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за №0000742210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 509000 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 339333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169667 грн. 00 коп. та за №0000732210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 390233 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 339333 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 339333 грн. 00 коп. та п.137.10 ст.137 ПК України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток на загальну суму 390233 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши до висновку про відсутність здійснення господарської операції з врахуванням того, що у контрагентів позивача ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до ДПІ, інформація про загальну чисельність працюючих відсутня.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях.

Так, між ТзОВ Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (замовник) та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» (виконавець) 01.08.2011 року укладено договір про надання послуг №1/8/1 згідно з умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Між ТзОВ Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (замовник) та ТзОВ «Лідерком» (генпідрядник) 01.09.2011 року укладено договір підряду 1-9/1 відповідно до якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до умов цього договору виконати ремонтні роботи у приміщеннях по вул.Високий Замок, 4.

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, картки рахунку 631 за 2011 рік, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, акт приймання-передачі матеріальних цінностей, виписки з банківського рахунку.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши до висновку про те, що у контрагентів позивача відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до ДПІ, інформація про загальну чисельність працюючих відсутня. А відтак, згадані правочини мають ознаки безтоварності.

Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013 року за №1698/22-8/35197074 та від 17.05.2013 року за №1699/22-8/36757122.

В свою чергу, в підтвердження обставин необхідності проведення будівельних робіт та залучення компанії щодо надання послуг з організації зйомок програм та сюжетів представник позивача зазначив наступне.

Згідно з наявного Договору від 17.06.2011 року про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №129 від 22.09.2009 року, а тому, враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері телевізійного мовлення, з метою забезпечення належного стану орендованого майна товариство вступило у правовідносини із ТзОВ «Лідерком».

Щодо необхідності використання у своїй діяльності послуг ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», представник позивача зазначає, що при організації зйомок програм зазначене товариство консультаційно та методично сприяло виготовленню якісного медійного продукту. Зокрема, для проведення зйомок забезпечувало роботу не менше 6 відеокамер, 12 різних мікрофонів, у тому числі радіо-мікрофонів, до 60 одиниць різноманітної освітлювальної техніки та якісного освітлення.

В підтвердження обставин здійснення своєї діяльності у сфері телевізійного мовлення позивачем представлено ліцензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Серії НР №0905-м з необхідними додатками до неї.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

Також, судом не беруться до уваги протоколи допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які являлись директорами ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» відповідно, про які згадується в акті перевірки, оскільки такі оцінюються судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача.

Крім того, суд, у відповідності до положень ст.244-2 КАС України, не може застосувати постанову Верховного Суду України від 05.03.2012 року, оскільки контролюючим органом застосовувались норми Податкового кодексу України, про які в згаданому судовому рішенні не йдеться.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та витяги з офіційного веб-порталу Мінустерства доходів і зборів України з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведені контрагенти позивача були внесені Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлись платниками податку на додану вартість. Згідно з витягу з офіційного веб-сайту Держархбудінспекції України вбачається, що ТзОВ «Лідерком» володіє ліцензією на виконання будівельних робіт.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Що стосується порушення позивачем п.137.10 ст.137 ПК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.137.10. ст.137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Безоплатно надані товари, роботи, послуги, у відповідності до підп.14.1.13 п.14.1 ст14 ПК України, це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючі вказують на те, що фактично проведені ремонтні роботи в орендованих позивачем приміщеннях апаратно-студійного комплексу телебачення на суму 1605000 та надані послуги з організації зйомок програм на суму 91666 грн. 67 коп. підлягають включенню до складу доходів як безоплатно отримані, оскільки розрахунки за виконані роботи та надані послуги не проведені.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, картки рахунку 631, виписки з банківського рахунку з яких вбачається, що вартість виконаних робіт та наданих послуг була визначена сторонами, була здійснена часткова проплата за них, а залишок кредиторської заборгованості був відображений у бухгалтерському обліку платника податків.

А тому, виконані роботи та надані послуги не можуть вважатись безоплатно наданими.

Крім того, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдова відомість по рахунку 231 за березень 2011 року - грудень 2011 року та звіт по проводках за квітень 2011 року - грудень 2011 року, з яких вбачається, що згадані суми не включалися позивачем до валових витрат.

За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що платником податків було безоплатно отримано роботи і послуги та про необхідність їх включення до складу валового доходу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки перевіряючих в акті перевірки суперечать однин одному, оскільки в одному випадку вони стверджують про нереальність вчинення операцій між позивачем та його контрагентами, а в іншому - про необхідність включення фактично виконаних робіт та наданих послуг до валового доходу як безоплатно наданих.

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, суд, у відповідності до ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних акті індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за №0000742210 та за №0000732210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Міст ТБ» (код ЄДРПОУ 25550345), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Сихівська,8, 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 1 листопада 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк