Постанова № 34471094, 28.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 р. Справа №805/14295/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-45

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хохленкова ОВ.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача: Коваль Т.О.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі -"позивач" або "управління ПФУ") звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції (далі -"відповідач" або "ВДВС") про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог управління ПФУ зазначило, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження з виконання вимоги № Ф 28 у, виданої УПФУ у Волноваському районі Донецької області 06.05.2011 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 3957,00 грн.; вимоги № Ф 278 виданої УПФУ у Волноваському районі Донецької області 07.05.2013 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 10116,75 грн.; вимоги № Ф 278 виданої УПФУ у Волноваському районі Донецької області 05.08.2013 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 1194,03 грн.

У судове засідання представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав суду письмові заперечення проти позову в яких вказав, що в межах виконавчого провадження по примусовому виконанню вимог УПФУ до ОСОБА_2 він діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Проти позову заперечував.

Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в у Волноваському районі Донецької області.

6 квітня 2011 року Указом Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України"№384/2011 було затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі -"Положення").

Пунктом 1 Положення передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 4 Положення територіальними органами Пенсійного фонду України є головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління у районах, містах і районах у містах.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 30 червня 2011 року №19-2, затверджено "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах".

Пунктом 1.1 цього Положення встановлено, що правління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідач - відділ Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження"(далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 5 Закону №606-XIV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 25 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Позивачем висуваються вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача яка полягає в наступному:

- не здійснення повторного виклику боржника;

- не здійснення виїзду за місцем знаходження боржника;

- не здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності для вилучення готівкових коштів;

- не винесено постанову про привід боржника через органи внутрішніх справ;

- не направлено до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

07.06.2011 р. відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 27220884 з примусового виконання вимоги № Ф-28 у від 06.05.2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 3957,00 грн. на користь УПФУ у Волноваському районі відділом ДВС Волноваського РУЮ (а.с.16 об.)

05.06.2013 р. відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38335061 з примусового виконання вимоги № Ф-278 у від 07.05.2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 10116,75 грн. на користь УПФУ у Волноваському районі відділом ДВС Волноваського РУЮ (а.с.13).

Державним виконавцем 09.09.2013 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39761267 з примусового виконання вимоги № Ф-278 у від 05.08.2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн. на користь УПФУ у Волноваському районі відділом ДВС Волноваського РУЮ (а.с.9).

17.09.2013 р. відділом Державної виконавчої служби Волноваського РУЮ було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відповідно до якої приєднано виконавче провадження № 37961267 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-278у виданої 05.08.2013 р. УПФУ у Волноваському районі Донецької області до зведеного виконавчого провадження № 398436923, яке веде відділ ДВС Волноваського РУЮ (а.с.40).

Відповідно до протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження, який був складений саме позивачем, відповідачем проведені наступні дії по встановленню майнового стану боржника:

03.11.2011 р. здійснено запит до ДПІ, відповідь отримано 14.12.2011 р.; 28.08.2012 р. , відповідь отримано 28.08.2012 р.

03.11.2011 р. здійснено запит до МРЕВ та відповіді отримано не було.

03.11.2011 р. здійснено запит до БТІ, відповідь отримано 30.11.2011 р.; 23.05.2013 р. , відповідь отримано 23.05.2013 р.

03.11.2011 р. здійснено запит до МРЕВ та відповіді отримано не було.

Щодо дій по зверненню стягнення на грошові кошти, які містяться на розрахункових рахунках.

07.11.2012 р. було винесено постанову про накладання арешту на рахунок НОМЕР_1, який знаходиться у Райфайзенбанку Аваль, МФО 380805.

03.11.2011 р. винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

20.02.2012 р. було здійснено запит до банківських установ про наявність розрахункових рахунків.

15.10.2012 р., 31.10.2012 р., 03.12.2012 р., 18.02.2013 р. здійснено виїзд за адресою боржника, залишено виклик державного виконавця;

11.02.2013 р.,16.04.2013 р. здійснено виїзд за адресою боржника, залишено виклик державного виконавця.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Враховуючи, що строк здійснення виконавчого провадження ще не сплинув, та державний виконавець на теперішній час здійснює всі можливі виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа, що не заперечується і позивачем, у суду не має підстав для задоволення позову в цієї частині.

Щодо вимог позивача про повторний виклик боржника, суд зазначає, що відділом ДВС Волноваського РУЮ було неодноразово здійснено виклик ОСОБА_2, тому суд вважає ці вимоги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про не здійснення виїзду за місцем знаходження боржника. Як вбачається з протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження державний виконавець неодноразово здійснював виїзд за адресою боржника.

Щодо бездіяльності відповідача щодо не направлення до суду подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону № 606, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З урахуванням вимог закону, в цієї частині позов не підлягає задоволенню, оскільки п.18 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає право державного виконавця звернутися з таким питанням до суду, а не його обов'язок.

Тому, в цієї частині позовних вимог також слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання державного виконавця в повному обсязі вчинити виконавчі дії спрямовані на стягнення боргу, суд зазначає наступне.

Оскільки діяльність відповідача врегульована нормами Закону № 606, та в судовому засіданні встановлено що відповідач діяв у спосіб та межах, передбачених Законом № 606, що підтверджено протоколом ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження, то в цієї частині позовних вимог також слід відмовити.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи держаної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку що відповідачем в даних правовідносинах не була допущена незаконна бездіяльність при виконанні виконавчого документу

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Оцінюючи дії відповідача щодо відповідності ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значення для вчинення дії, та неупереджено.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У позові управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 28 жовтня 2013 року в присутності представника позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2013 року.

Суддя Хохленков О.В.