Ухвала суду № 34469617, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

lass="fs201">

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.

Справа № 1570/888/2012

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001341530 від 21.12.2011 року, –

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ДП «Одеський морський торговельний порт» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами проведеної фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРРЕСУРСИ» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року був складений акт перевірки № 462/15-3/01125666/44 від 07.12.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення №0001341530 від 21.12.2011 року про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 224297 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 31757,5 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0001341530 від 21.12.2011 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» має статус юридичної особи та як платник податків перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

На підставі наказу №785 від 05.12.2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцями CДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена невиїзна позапланова перевірка ДП «Одеський морський торговельний порт», з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах з ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ»з а період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої був складений та підписаний акт перевірки № 462/15-3/01125666/44 від 07.12.2011 року, згідно висновків якого за позивачем були виявлені порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, пп. «г»п. 201.1 та абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 224297 грн., у тому числі, за червень 2011 року на суму 160784 грн., та за липень 2011 року на суму 63513 грн.

Такий висновок був зроблений перевіряючими, виходячи зі змісту актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1882/23-5/30817353 від 22.07.2011 року та №2326/23-513/30817353 від 09.09.2011 року, які були складені відносно ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» (контрагента позивача) щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року та за травень-червень 2011 року у зв’язку з відсутністю платника податку за місцезнаходженням.

Враховуючи наведене, перевіряючим встановлено факт безпідставного віднесення ДП «Одеський морський торговельний порт» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за перевіряємий період суми ПДВ в розмірі 224297 грн., по яким відсутнє документальне підтвердження вчинення правочинів, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 224297 грн.

На підставі акту перевірки № 462/15-3/01125666/44 від 07.12.2011 року відповідачем було винесено відносно позивача податкове повідомлення –рішення №0001341530 від 21.12.2011 року про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 224297 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 31757,5 грн.

В ході судового розгляду судом першої інстанції досліджені акт перевірки № 462/15-3/01125666/44 від 07.12.2011 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податкові накладні, наказ №785 від 05.12.2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, повідомлення від 05.12.2011 року №167/10/15-349 про проведення перевірки, акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1882/23-5/30817353 від 22.07.2011 року, акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси №2326/23-513/30817353 від 09.09.2011 року, детальна інформація по платнику ПДВ, договір №КД-15411 від 04.11.2010 року з додатками, акт приймання-передачі від 05.11.2010 року, додаткові угоди, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання-передачі, наказ №752 від 15.10.2010 року про списання плавучого доку №5 з балансу ДП «Одеський МТП», оборотно-сальдова відомість, податкова декларація з розшифровкою, квитанції, податкова декларація з розшифровкою, квитанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України,

За змістом п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але

не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку

на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені

податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

За змістом п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

На підставі п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до

податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість –продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень –з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень –з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов’язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ», оскільки актами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1882/23-5/30817353 від 22.07.2011 року та №2326/23-513/30817353 від 09.09.2011 року встановлено відсутність платника податку за місцем реєстрації, у зв’язку з цим, угоди з покупцями за квітень 2011 року визнані такими, що мають ознаки нікчемності, а за період травень-червень 2011 року – неможливо зробити висновок про підтвердження взаємовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, з огляду на таке.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акти перевірки №1882/23-5/30817353 від 22.07.2011 року та №2326/23-513/30817353 від 09.09.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

При цьому судом першої інстанції обгрунтовано не сприйнято посилання відповідача на дані актів перевірки №1882/23-5/30817353 від 22.07.2011 року та №2326/23-513/30817353 від 09.09.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси виходячи з наступного.

Згідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт –це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що контрагент –ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ», за спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, знаходився за юридичною адресою та надані податкові накладні були належним чином оформлені, також роботи виконані в інтересах позивача були використані ним в подальших в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку позивача. Також, в Єдиному державному реєстрі відсутній запис щодо відсутності ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ»за юридичною адресою.

До того ж, дослідивши акт перевірки № 462/15-3/01125666/44 від 07.12.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРРЕСУРСИ»за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, встановлено, що він складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За змістом пп.5.2 п.5 Порядку, у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки № 462/15-3/01125666/44 від 07.12.2011 року відсутні посилання на вищевказані первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем зі своїм контрагентом, відсутність реального товарного характеру.

Слід зазначити, що є недостатнім для зазначеного висновку акту посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби, оскільки без визначення в акті договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, та такі висновки не можуть бути підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагенту.

Отже, висновок в акті перевірки «про порушення ДП «Одеський морський торговельний порт»вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, пп. «г»п. 201.1 та абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 224297 грн., у тому числі, за червень 2011 року на суму 160784 грн., та за липень 2011 року на суму 63513 грн.», без чіткого визначення порушень податкового законодавства зі сторони позивача, без посилання на конкретні договори, первинні документи, грубо порушує права позивача щодо захисту ним своїх законних прав та інтересів.

Водночас, слід зауважити, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств – контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов’язання не є підставою для визнання угоди нікчемною та зменшення суми податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06), в якій міститься висновок, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0001341530 від 21.12.2011 року.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі № 1570/888/2012 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 28 жовтня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян