Ухвала суду № 34468594, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року м. Київ К/800/46818/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - УПФ) до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») про стягнення заборгованості за касаційної скаргою ПАТ КБ «Надра» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з філії ВАТ КБ «Надра» на користь УПФ борг по фінансових санкціях в розмірі 869648,19 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачем не належним чином виконувалися положення Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому УПФ накладено штрафні санкції, які банківська установа не сплачує в добровільному порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «Надра» заборгованість по фінансових санкціях у розмірі 869648,19 грн.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «Надра», з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що суди неправильно застосували положення частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-IV. До даних правовідносин слід застосовувати Закон України від 5 квітня 2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-III), який встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами установлено, що до відповідача застосовано фінансові санкції на підставі пункту 2 частини десятої статті 106 Закону №1058-IV за порушення вимог, передбачених абзацом другим частини дванадцятої статті 20 цього Закону, оскільки, приймаючи від АТ БК «Букрос» з 1 січня 2007 року по 29 лютого 2008 року платіжні документи на видачу заробітної плати, ПАТ КБ «Надра» не перевірив правильність нарахування та повноту сплати страхових внесків, що спричинило не до перерахування цих внесків у сумі 869648,19 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов до висновку, що відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування покладена на банк, тому рішення про застосування фінансових санкцій до відповідача і відповідно стягнення з нього коштів є правомірним.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону №1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом №1058-IV на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Судами попередніх інстанцій установлено, що АТ БК «Букрос» подавало Банку платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті.

Колегія суддів погоджується з висновком судів щодо помилковості посилання ПАТ КБ «Надра» в обґрунтування свої позовних вимог на норми Закону №2346-III та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976. Норми першого акта є загальними, в той час як перевагу мають спеціальні, тобто норми Закону №1058-IV. Другий нормативно-правовий акт, зокрема пункт 3.9 цієї Інструкції, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати, також не підлягає застосуванню, оскільки він є підзаконним, а отже має меншу юридичну силу по відношенню до Закону №1058-IV, і тому не може йому суперечити.

За таких обставин суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права та вирішили спір правильно.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска