Ухвала суду № 34468219, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/81994/11

№ К/9991/81994/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі № 6877/10/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Діоніс»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 01.06.2010 №0000302350/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Діоніс» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 421142,08 грн., а саме: по деклараціям за жовтень 2008 року у розмірі 42493,08 грн., за серпень 2009 року у розмірі 249056,00 грн. та за вересень 2009 року у розмірі 129593,00 грн.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ не залежить від можливості відстеження сплати ПДВ контрагентами - постачальниками позивача по всьому ланцюзі постачання, враховуючи що реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач включив суми ПДВ, сплачені постачальникам в ціні придбання товарів до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування, ДПІ судовому процесі не спростована. У зв'язку з цим у силу норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) не повернута з Державного бюджету України сума надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає стягненню на користь позивача.

У касаційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за жовтень 2008 року, серпень, вересень 2009 року на загальну суму 421142,08 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2010 №0000302350/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2010 № 44/23-310/30810494, про порушення позивачем норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за жовтень 2008 року, серпень та вересень 2009 року на 42493,08 грн., 249056,00 грн., 129593,00 грн. відповідно з огляду на неможливість відстежити сплату ПДВ контрагентами - постачальниками позивача по всьому ланцюзі постачання за наслідками проведення зустрічних перевірок, оскільки ТОВ «ВКФ «Лама», безпосередній постачальник позивача, припинений за рішенням власника, стосовно ПП. «Фруктонад-Україна» внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про відсутність за місцезнаходженням; ПП «Українська продовольча компанія» є посередником у ланцюзі постачання, а його контрагенти у 2-й ланці ланцюга постачання визнані банкрутом (ПП «Про-Бізнессервіс Р») або ж відсутні за місцезнаходженням (ПП «Торгова група Юккотрейд», ПП. «Аграрна група «Аркадія», ПП. «ТПК Агросвіт-Південь»).

У судовому процесі встановлено, що на за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ «Лама» щодо поставки позивачу винограду різних сортів за договором купівлі- продажу від 01.09.2008 № вг-14, ПП «Українська продовольча компанія ББК» - щодо поставки винограду різних сортів за договором купівлі продажу від 16.05.2009 № вг-7 та з ПП «Фруктонад-Україна» - щодо поставки мембрани для преса за договором купівлі-продажу від 22.06.2009 № 4-07, останні виписали податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вересень 2008 року, липень, серпень 2009 року, з врахуванням сум якого позивач задекларував суми бюджетного відшкодування в деклараціях за жовтень 2008 року, серпень, вересень 2009 року. Факт здійснення цих операцій та сплати позивачем сум ПДВ у вартості, отриманих від вказаних постачальників товарів податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ сплачених у вартості товару (послуг) на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На основі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій податкових та видаткових накладних, виписок з банківських рахунків, товарно-транспортних накладних, звітів з оприбуткування сировини (а.с. 99-103, 106-150, 154-159, т.1; а.с 5-250 т.2; а.с. 1-151, т.3), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про реальний характер поставки позивачу товару ТОВ «ВКФ «Лама» , ПП. «Українська продовольча компанія ББК» та ПП. «Фруктонад-Україна», а отже про правомірність формування позивачем за наслідками виписаних цими постачальниками податковими накладними податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Доводи податкового органу, якими він обґрунтовував правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування за вказані періоди, щодо неможливості відстежити сплату ПДВ контрагентами - постачальниками позивача по всьому ланцюзі постачання за наслідками проведення зустрічних перевірок, з огляду на те, що такі постачальники припинені або не знаходяться за вказаним місцезнаходженням, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали такими, що суперечать нормам Закону № 168/97-ВР.

Вищенаведені правові норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси) залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко