Ухвала суду № 34468222, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/29440/11

№/9991/29440/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.09.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі № 2а-1848/10/2770 Окружного адміністративного суду м. Севастополя

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Севастопольський морський завод»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.09.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0001461503/0 від 08.06.2010 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод» штрафних санкцій у сумі 5937,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Севастопольський морський завод» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 31.05.2010 № 271/89/15-341/14312370, про порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІII, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю за листопад-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року.

За наслідками перевірки та процедури апеляційного узгодження відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІII) прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0001461503/0, від 13.04.2010 № 0000151503/1 та від 21.06.2010 № 0000151503/2 про застосування штрафу у розмірі 5337,70 грн. (10% від сплачених податкових зобов'язань з орендної плати за землю державної (комунальної) власності за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року у загальній сумі 59376,94 грн., самостійно узгоджених у податкових розрахунках від 26.01.2009 № 493 та від 25.01.2010 № 614, із затримкою до 30 календарних днів) (а.с. 11).

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, оцінку яких судами попередніх інстанцій надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивач вчасно сплатив податкові зобов`язання з орендної плати за землю державної (комунальної) власності за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року у загальній сумі 59376,94 грн. (а.с. 13-16).

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який є юридично правильним; обґрунтовано визнали неправомірним застосування до позивача штрафу за прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю за вище вказані звітні податкові періоди яке, як встановлено в судовому процесі, сплачено в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Наведені норми матеріального права судами попередніх інстанцій застосовані правильно, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М. І. Костенко Н.Є. Блажівська