Ухвала суду № 34454394, 14.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р.Справа № 820/3153/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О.

представника позивача Чириманової А.О., Могільової І.А.

представника відповідача Усачова О.В., Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі № 820/3153/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0009752305 від 07.12.2012 року на суму 150450,00 грн. та № 0009762305 від 07.12.2012 року на суму 233570,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 03.06.2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 03.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог пп. 14.1.257, пп. 14.1.179, пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 198.6, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень. Так, позивач вважає помилковими висновки суду, щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, через невіднесення останнім до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1015522,00 грн. Зазначив, що дійсно підприємство мало господарські зобов'язання перед ТОВ «Едан Плюс» за договорами від 10.07.2009 року №46 та від 02.10.2009 року №16/19. Оскільки ТОВ «Едан Плюс» визнано банкрутом та скасовано його державну реєстрацію 04.01.2011 року, то ця заборгованість, яка залишилась на момент скасування державної реєстрації, є кредиторською заборгованістю. Разом з тим, враховуючи, що умовами вищезазначених договорів не було заборонено правонаступництво та беручі до уваги загальну позовну давність у розмірі 3 роки, яка визначена ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підприємством було правомірно відображено вказану суму у бухгалтерському обліку в IV кварталі 2012 року. А тому, оскільки до вказаного періоду зазначена сума кредиторської заборгованості не набула статусу безповоротної фінансової допомоги, то висновки перевіряючого органу про заниження суми податку на прибуток є неправомірними. Крім того, посилання суду першої інстанції на правомірність висновків податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість, в зв'язку з тим, що господарські відносини із контрагентом ТОВ "Діалог Транс" не мають на меті реального настання правових наслідків є помилковими, оскільки за вказаними операціям роботи були виконані в повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків та настання змін у складі та структурі активів учасників операцій. Таким чином, оскілки позивач мав встановлене законом право на формування складу податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що висновки податкового органу про порушення підприємством вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ НВП "Укр-Ленд" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

У період з 29.10.2012 року по 16.11.2012 року (термін перевірки у період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року продовжено на підставі наказу №1829 від 12.11.2012 року), співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП "Укр-Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, валютного законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено Акт № 5397/2201/14331730 від 23.11.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 233570,00 грн. (IV квартал 2011 року);

- пп.14.1.179, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 198.6, 198.3 ст. 198 ПК України та занижено податок на додану вартість в сумі 100300 грн. (за травень 2012 року).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 07.12.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0009752305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150450,00 грн. (в тому числі за основним платежем 100300,00 грн., за штрафними санкціями 50150,00 грн.);

- № 0009762305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 233570,00 грн. (в тому числі за основним платежем 233570,00 грн.)

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішеннями ДПС у Харківській області від 20.02.2013 року №825/10/10.2-17 та ДПУ України від 21.03.2013 року №4338/6/10-2115 скарги позивача залишені без задоволення, а спірні податкові рішення - без змін.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Едан Плюс» у розмірі 1015522,00 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги, то позивач повинен був віднести вказану суму до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2011 року, а тому, висновки відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток є обґрунтованими. Крім того, оскільки позивачем, як під час перевірки так і під час судового розгляду, не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Діалог Транс", то висновки перевіряючих про заниження позивачем суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаним підприємством є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0009762305 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 233570,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Порядок визначення доходів юридичних осіб та їх склад визначається статтею 135 ПК України, відповідно до п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як встановлено під час судового розгляду на не заперечувалось сторонами, що між ТОВ НВП "Укр-Ленд" та ТОВ "Едан Плюс" укладені договори від 10.07.2009 року №46 та від 02.10.2009 року №16/19, згідно яких у позивача станом на 30.06.2012 року рахувалась кредиторська заборгованість по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 1015522,00 грн.

Згідно інформації, наявної в органах ДПС, ТОВ "Едан плюс", який знаходиться на обліку в Основ`янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, має стан " 11" - припинено, але не знято з обліку.

Згідно бази "АІС Податки" свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Едан плюс" від 18.11.2008 року за № 100151146, ІПН 360327520320, анульоване 23.12.2010 року (у зв'язку із ліквідацією банкрута).

Крім того, підприємство ТОВ "Едан плюс" визнано банкрутом (згідно ухвали господарського суду № Б-50/151-10 від 23.12.2010 року) та скасовано його державну реєстрацію 04.01.2011 року (№ запису 14801170006041747 від 04.01.2011 року).

Податковий орган вказує, що оскільки ТОВ "Едан Плюс" визнано банкрутом та скасовано його державну реєстрацію 04.01.2011 року, то ця заборгованість, яка залишилась на момент скасування державної реєстрації, є кредиторською заборгованістю. Враховуючи, що вказана кредиторська заборгованість не була стягнута після закінчення строку позовної давності, то вона підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги, у зв'язку з чим, на підставі пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, повинна включатись до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду, не оскаржувався факт наявності вказаної кредиторської заборгованості. Спірним же в даному випадку є правомірність віднесення податковим органом вказаної кредиторської заборгованості до складу безповоротної фінансової допомоги.

Перевіряючи правомірність даних висновку податкового органу, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Термін позовної давності по зобов'язаннях відповідно до статті 257 ЦК України терміном у три роки. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (відповідно до статті 256 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна та обов'язків іншим юридичним особам -Правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі п. 7 ст. 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності..." Відповідно до п. 3 Господарського кодексу України «господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням».

Згідно ч. 3 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Колегія суддів зазначає, що поняття безнадійної заборгованості визначено в п.п. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України, згідно з яким - це заборгованість, що відповідає одній із таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку із їх ліквідацією.

Таким чином, заборгованість суб'єкта господарювання, якого припинено як юридичну особу, або яку визнано банкрутом у встановленому законодавством порядку відноситься до безнадійної кредиторської заборгованості і вказана заборгованість включається до складу доходів звітного періоду.

Згідно п. 14.1.257 ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5. ст.135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної піни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ НВП "Укр-Ленд" мало безнадійну заборгованість перед ТОВ "Едан Плюс", яка залишилась несплаченою станом на час скасування державної реєстрації контрагента, та матеріали справи не містять доказів вжиття кредитором або його правонаступниками заходів щодо стягнення вказаних грошових коштів у примусовому порядку, колегія суддів дійшла висновку, що вказана сума підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про те, що вказана сума не була віднесена до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у IV кварталі 2011 року, через те, що підприємству не було відомо про ліквідацію ТОВ "Едан Плюс", виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року N 2343-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), публікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Згідно із ч.2 ст. 32 вищенаведеного Закону, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Відповідно до ч. 1. ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ч.1 ст. 20 вказаного Закону, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

Таким чином, беручі до уваги, що в офіційних джерелах містилась інформація як про визнання банкрутом ТОВ «Едан плюс», так і про його ліквідацію, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість твердження позивача щодо його необізнаності з даного приводу.

В зв'язку з чим, оскільки підприємством не було віднесено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у IV кварталі 2011 року, суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1015522 грн., колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість твердження податкового органу про заниження підприємством суми податку на прибуток в сумі 233570,00 грн., та як наслідок, законності спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0009752305 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150450,00 грн. (в тому числі за основним платежем 100300,00 грн., за штрафними санкціями 50150,00 грн.), колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про те, що господарські відносини позивача із контрагентом - ТОВ "Діалог Транс", не мають на меті реального настання правових наслідків, в зв'язку з чим, позивач не має встановленого законом права на формування на їх підставі складу податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач вказує, що за наслідками проведеної співробітниками податкового органу перевірки контрагента позивача -ТОВ "Діалог Транс", щодо достовірності відображених показників податкового кредиту у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 "сума ПДВ з придбання товарів на території України", а саме по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ "Діалог Транс".

На підставі вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 10.08.2012 року №720/2201/37998179 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Діалог Транс" (код ЄДРПОУ 37998179), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 07.03.2012 року по 30.06.2012 року., згідно якого відповідачем встановлено ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій.

Перевіряючи правомірність даних висновку податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВП "Укр-Ленд" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Діалог Транс".

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НВП "Укр-Ленд" та ТОВ "Діалог Транс" укладені договори № 19/12 від 18.05.2011 року (на виконання робіт по азотуванню глибинних штангових насосів), № Т 18/12 від 18.05.2011 року (на виконання робіт по гідравлічному випробуванню штангових насосів), № Т 20/12 від 18.05.2011 року (на виконання робіт по доопрацюванню комплектів запасних частин до штангових насосів).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано до суду копії первинних документів, а саме: договори; специфікації; технічні завдання; протоколи узгодження договірної вартості; акти здачі-приймання виконаних робіт; платіжні доручення; податкові накладні.

В свою чергу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи, не є належним доказом, що підтверджує факт перевезення товару, виходячи з наступного.

Так, господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, і з наданих позивачем до суду протоколів узгодження договірної вартості та актів здачі-приймання виконаних робіт не можливо встановити реальний характер надання ТОВ "Діалог Транс" робіт (послуг) оскільки вони містять лише загальне визначення послуг та їх вартість.

Так, з наявних протоколів узгодження договірної вартості та актів здачі-приймання виконаних робіт неможливо визначити характер наданих робіт (послуг), їх зміст, час, необхідність та вартість окремо кожної із перелічених послуг. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги, їх спеціальність, освіта.

Наведені обставини свідчать про те, що вказані акті здачі-приймання виконаних робіт та протоколи узгодження договірної вартості не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ "Діалог Транс".

Інших документів на підтвердження реальності здійснених ТОВ "Діалог Транс" господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договорами із ТОВ "Діалог Транс" , яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності виконання вищезазначених робіт.

З наявних у справі документів вбачається, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентом ТОВ "Діалог Транс" господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Діалог Транс" господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення сум на їх підставі до складу податкового кредиту з ПДВ.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується із висновками податкового органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість в сумі 100300 грн., та як наслідок, законності спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного від 03.06..2013 року по справі №820/3153/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі № 820/3153/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 р.