Ухвала суду № 34454390, 14.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р.Справа № 820/5244/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. по справі № 820/5244/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001472203 від 11.06.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 34 265,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині неоприбуткування суми готівкових коштів за період з 13.05.2013 року по 27.05.2013 року до книги обліку доходів у розмірі 6853,00 грн., є необґрунтованими, оскільки позивач є платником єдиного податку та не застосовує в своєму обліку касову книгу, КОРО та РК.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 10.09.2013 року адміністративний позов задоволено.

Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0001472203 від 11.06.2013 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про те, що позивач, маючи обов'язок оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій в цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку, у період з 13.05.2013 року по 27.05.2013 року не оприбуткував до книги обліку доходів грошові кошти у розмірі 6853,00 грн., чим порушив вимоги п. 2.6 Положення № 637. В зв'язку із встановленими порушеннями, податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача на підставі положень абз. 3 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995 року (далі - Указ № 436/95) було застосовано штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, а саме 34 265,00 грн.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та є платником єдиного податку.

28.05.2013 року співробітникам ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено перевірку господарського об'єкту, що належить ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатом якої складено Акт № 966/20/40/22/НОМЕР_2 від 28.05.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення № 637 в частині неоприбуткування за період з 13.05.2013 року по 27.05.2013 року до книги обліку доходів суми готівкових коштів у розмірі 6853,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001472203 від 11.06.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 265,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для висновку про порушення позивачем висновків діючого законодавства, слугувало те, що позивачем у період з 13 по 27 травня 2013 року не було внесено до книги обліку доходів даних про операції з готівковими коштами в касі на загальну суму 6853,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що позивач, будучі платником єдиного податку та ведучі під час провадження своєї господарської діяльності виключно книгу обліку доходів та витрат, не зобов'язаний здійснювати оприбуткування готівки, шляхом її обліку у касовій книзі, КОРО та РК. Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом належними та допустимими доказами розміру неоприбуткованої позивачем готівки від продажу товарів за період з 13 по 27 травня 2013 року у сумі 6853,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно п. 1.2 гл. 1 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.2 гл. 2 Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно абз. 3 ст. 1 Указу № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що правові засади застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 266/95-В.

Статтею 9 вищенаведеного Закону визначений перелік випадків, в яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Так, згідно із положеннями п. 6 вказаної статті Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Як було встановлено під час судового розгляду та не заперечується відповідачем, позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що зокрема підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 31.05.2012 року.

Згідно письмових пояснень позивача від 28.05.2013 року, він у своїй діяльності веде книгу обліку доходів та витрат.

У відповідності до п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Аналогічна правова норма міститься у Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011року № 1637.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених положень, колегія суддів дійшла висновку, що на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки законодавством покладено обов'язок забезпечити облік операцій з готівкою, в тому числі забезпечити оприбуткування всієї суми, яка надійшла до каси, а саме здійснити внесення відповідних даних до книги обліку доходів. При здійсненні оприбуткуванні готівки вказані особи повинні дотримуватись принципів своєчасності та повноти. Принцип своєчасності полягає в обов'язку здійснити внесення відповідних даних до книги доходів у день одержання готівкових коштів. Принцип повноти полягає у внесенні відповідних даних до книги доходів на всю суму готівка, яка фактично надійшла до каси.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що передбачена п. 2.6 глави 2 Положення № 637 відповідальність стосується виключено випадків неоприбуткування коштів через касу, в касовій книзі, КОРО та РК.

В зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції щодо неможливості притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 2.6 Положення № 637, оскільки він є платником єдиного податку та не зобов'язаний здійснювати оприбуткування готівки, шляхом її обліку у касовій книзі, КОРО та РК.

Крім того, колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції в частині недоведеності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, розміру встановленого порушення, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи відповідач вказує, що розмір не оприбуткованих платником коштів у сумі 6853,00 грн. був визначений на підставі пояснень позивача.

В свою чергу, згідно ст. 2 Указу № 436/95 штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до п. 80.8 ст. 80 ПК України під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами органу державної податкової служби та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи не було надано доказів проведення хронометражу господарських операцій.

Крім того, відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 вищенаведеної статті Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4. ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на наведені норми права, в зв'язку з ненаданням податковим органом належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, на підтвердження встановленого під час проведеної перевірки розміру не оприбуткованої за період з 13 по 27 травня 2013 року готівки у сумі 6853,00 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року по справі №820/5244/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. по справі № 820/5244/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.