Постанова № 34449308, 24.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 9104/59921/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі за позовом приватного підприємства "Грифон-буд" до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Грифон-буд" звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року за №0000042321, №0000032321.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом в порушення положень Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI помилково та безпідставно зроблено висновок щодо нікчемності договорів укладених між ПП "Грифон-буд" та ПП «Волі» та при цьму необгрунтовано збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п. 138.1, п.138.2 ст. 138, п. 139.1 ст.139, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI у зв'язку з виконанням контрагентом договорів підряду. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року задоволено позовні, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач -ДПІ в Галицькому районі м. Львова, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в ході перевірки підприємства встановлено нікчемність господарських операцій ПП "Грифон-буд" з ПП «Волі», оскільки в останнього відсутні необхідні умови для відповідної господарської діяльності, а саме основні фонди, транспортні засоби, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Тому апелянт вважає доведеною ту обставину, що укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приватне підприємство "Грифон-буд" 11.01.2008 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 12.01.2008 взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ в Галицькому районі м. Львова та було платником податку на додану вартість.

Працівниками Нововолинської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Грифон-Буд» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Воллі» за період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року.

19.12.2011 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 4279/23-209/35664357, яким встановлено порушення підприємством вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до завищення витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування за ІІ кв. 2011 року та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 93020 грн. та податок на додану вартість в сумі 59916,93 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 06.01.2012 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення №0000042321, яким збільшено грошове зобовязання по податку на прибуток в сумі 93021 грн., в тому числі за основним платежем 93020 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.; №0000032321, яким збільшено грошове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 59918 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на нікчемності правочинів по взаємовідносинах позивача з ПП «Волі» в ІІ кв. 2011 року. Зокрема, укладені між цими субєктами господарської діяльності договори підряду відповідно до статті 228 ЦК України є нікчемними.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п. 138.1, п.138.2 ст. 138, п. 139.1 ст.139, п.198.6 ст. 198, ст.201 ПК України 02.12.2010 № 2755-VI необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку. Суд першої інстанції встановив, що позивачем обліковано в показниках бухгалтерського та податкового обліку операції з виконання підрядних робіт із прокладенню водопроводу, зміни водопроводу та прокладенню внутрішньої каналізації до новозбудованого будинку по вул. Тернопільській, 15 у м. Львові, а саме: № 26/05.11 від 26.05.2011 року, № 25/05.11 від 25.05.2011 року, № 04/05/11 від 04.05.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій покликався на те, що за змістом наданих до справи актів виконаних робіт, зазначені роботи виконані саме контрагентом позивача, використані останнім на виконання договору підряду замовником якого є ДП «Інтеграл-Буд»ТзОВ «Фірма «Інтеграл», предметом якого є будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тернопільській, 15 в м. Львові.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Підставою для здійснення обліку вказаних операцій слугували виписані ПП «Волі» видаткові та податкові накладні.

Наявність у позивача податкових накладних, виданих ПП «Волі» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за ІІ кв. 2011 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необгрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При чому, позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт виконання саме ПП «Волі» підрядних робіт, визначених податковими накладними.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові та видаткові накладні видані позивачу ПП «Волі» є недійсними, так як не підписані уповноваженою особою підприємства ОСОБА_2, а не встановленою особою, що є прямим порушення статті 9 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999 року.

При цьому варто наголосити, що виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, аргументованим є твердження податкового органу, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації. Укладення договору на перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з п.11.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також проведеною перевіркою встановлено, що в контрагента позивача відсутні необхідні умови для відповідної господарської діяльності, а саме основні фонди, транспортні засоби, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність.

На підтвердження висновку податкового органу про нікчемність господарських операцій позивача з ПП «Волі» вказує вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року, яким визнано ОСОБА_2 в винним в скоєнні злочину передбаченого ст.ст.205 ч.2 та 358 ч.4 КК України.

При цьому даним вироком встановлено, що податкові накладні, виписані ПП „Воллі" є недійсними, так як не підписані уповноваженою особою підприємства, відповідно суб'єкти господарювання, зокрема ПП "Грифон-Буд" та інші контрагенти - вигодонабувачі формували податковий кредит по безтоварних операціях від контрагента ПП „Воллі".

Частиною четвертою ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на наведене, необхідно погодитись з висновком податкового органу що, господарські операції позивача з контрагентом ПП «Волі» носили безтоварний характер, а відтак порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI призвело до завищення витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування за ІІ кв. 2011 року та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 93020 грн. та податок на додану вартість в сумі 59916,93 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова- задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі №621/12/1370 та прийняти нову постанову.

Відмовити в позові приватного підприємства "Грифон-буд" до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2012 року за №0000042321, №0000032321.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 25.10.2013р.