Постанова № 34449283, 24.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 9104/29854/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря Корнієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства "Лев" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010р. по справі № 2а-1676/10/0970 за позовом приватного підприємства "Лев" до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

В квітні 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Івано-Франківську було проведено планову перевірку з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 рок, результати якої викладені в акті №22338/23-2/20543228 від 31.12.2009 року. В загаданому акті перевірки вказано на порушення позивачем п.п 2.10, 5.1, 5.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме зазначено, що позивачем допущено понадлімітні залишки готівки в касі за період: 26.12.2007 року, 27.08.2008 року. 09.09.2008 року. 11.11.2008 року 23.12.2008 року, 16.03.2009 року, 15. 07.2009 року, на загальну суму 98068.57 грн.

Застосовані до позивача фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки вважають адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 138, 239 Господарського кодексу України, отже такі повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010р. в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржив позивач та вважає, що таке належить скасуванню, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що в матеріалах справи наявні копії листків касових книг за 26 - 28.12.2007 р.; 27 - 29.08.2008р.; 09 - 11.09.2008 р.; 11 - 13.11.2008 р.; 23 - 25.12.2008 р.; 16 - 18.03.2009 р.; 15 - 17.07.2009 р., якими підтверджуються суми одержаної позивачем готівкової виручки у вказаних періодах.

При цьому, в означених листках касових книг вказано, що кошти, які становили переліміт каси призначались для виплати заробітної плати, тому правомірно не враховувались позивачем при розрахунку залишку каси на кінець дня.

Що стосується твердження суду про триваюче, систематичне порушення позивачем вимог підпунктів 2.10, 5.1, 5.10 Положення та неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, такий висновок не відповідає обставинам справи, оскільки зазначені в акті перевірки правопорушення не є триваючими, а являють собою окремі правопорушення.

Наголошує на тому, що навіть якщо припустити, що наведені в акті перевірки порушення норм регулювання обігу готівки мали місце, то щодо порушень вчинених у 2007 та 2008 роках минули строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, днями нібито вчинення порушень, наприклад, у грудні 2008 року є відповідно дні, що припадають на 23 і 24 грудня, оскільки 25 грудня 2008 року оприбуткована за ці два дні виручка виплачена згідно видаткових відомостей, а залишок готівки в касі на кінець дня становив 2418,23грн., тобто в межах ліміту каси.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та дав пояснення аналогічні викладеному в такій та додаткових поясненнях.

Представники відповідача заперечили, щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга належить задоволенню.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Лев», за результатами якої складено акт перевірки №22338/23-2/20543228 від 31.12.2009 року. Актом перевірки встановлено порушення приватним підприємством "Лев" п.п 2.10, 5.1. 5.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме позивачем допущено понадлімітні залишки готівки в касі за період: 26.12.2007 року, 27.08.2008 року, 09.09.2008 року, 11.11.2008 року 23.12.2008 року, 16.03.2009 року, 15.07.2009 року, на загальну суму 98068,57 грн.

За вказані порушення, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 18.01.2010 року №0000122302 про застосування штрафу (фінансових). санкцій до ПП «Лев» на суму 192137,14 грн., а також рішення від 30.03.2010 р. №0000672302 про застосування штрафу (фінансових) санкцій на суму 164137,14 грн.

Аналізуючи касові книги та платіжні відомості, суд першої інстанції дійшов висновок, що порушення зафіксовані в акті перевірки мали місце. Однак, поряд з цим, суд першої інстанції вважає, що допущені позивачем порушення є одним триваючим порушенням, а відтак не можливо застосувати строки встановлені ст.250 ГК України.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки триваюче правопорушення - це діяння (бездіяльність) платника податків, поєднане з наступним тривалим невиконанням обов'язків, що покладені на винного законом під загрозою застосування штрафних санкцій. Таке правопорушення складається з низки дій або з безперервної бездіяльності. Вже перша протиправна дія чи перший факт протиправної діяльності є закінченим податковим правопорушенням. Однак, на цьому протиправні дії (бездіяльність) не припиняються. За ними слідують такі ж самі дії або продовжується таж сама протиправна бездіяльність. При цьому, кожна наступна дія, чи кожний наступний проміжок часу бездіяльності не утворюють нового самостійного правопорушення, а є продовженням єдиного триваючого правопорушення.

З матеріалів справи вбачається що перевищення готівки в касі позивача, на думку відповідача, мали місце 26.12.2007 року, 27.08.2008 року. 09.09.2008 року. 11.11.2008 року 23.12.2008 року, 16.03.2009 року, 15. 07.2009 року, на загальну суму 98068.57 грн. З огляду на викладене, колегія суддів наголошує на тому, що в кожному з наведених відповідачем випадків переліміту залишку в касі, мало місце припинення таких дій (бездіяльності), а відтак, такі дії не можна вважати триваючими, навіть за умови їх періодичного повторення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що застосовані до позивача фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями і такі повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

За змістом статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно матеріалів справи днем виявлення, описаних відповідачем в акті перевірки, порушень є день складення акта перевірки, а саме 31.12.2009 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до переконання, що відповідач не мав права застосовувати до позивача адміністративно-господарські санкції за діяння, які, на думку податкового органу мали місце 26.12.2007 року, 27.08.2008 року, 09.09.2008 року, 11.11.2008 року та 23.12.2008 року.

Щодо порушень 16.03.2009 року та 15. 07.2009 року , колегія суддів вважає, що такі позивачем не були допущені.

Такий висновок суду апеляційної інстанції знаходить своє підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, стверджується наявними в матеріалах справи, належно завіреними копіями розрахунково-платіжних відомостей НЗП-000003за лютий 2009 р. (строк виплати: з 16.03.2009 р. по 18.03.2009 р.) та НЗП-000007 за червень 2009 р. (строк виплати: з 15.07.2009 по 17.07.2009 р.), зі змісту яких видно, що позивач не перевищив 3 днів зберігання готівки в касі понад ліміт каси.

Згідно пункту 2.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637( в редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплат праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що зазначені в акті перевірки (а.с.18) платіжні відомості за лютий та червень 2009 року не відповідають завіреним копіям наявним в матеріалах справи (а.с.168-171) як за реквізитами так і за наведеними даними.

На пропозицію суду апеляційної інстанції представники відповідача не змогли надати копії платіжних відомостей за лютий та червень 2009 року, оскільки такі в них відсутні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що перевищення готівки в касі позивача 16.03.2009 р. та 15. 07.2009 р. не підтверджується матеріалами справи, оскільки останнім було дотримано вимоги п.2.10. Положення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Враховуючи вимоги ст.94 КАС України позивачу належать до компенсації судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу приватного підприємства "Лев" - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010р. по справі № 2а-1676/10/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122302 від 18.01.2010 р., №0000672302 від 30.03.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 5,10 грн.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.

Повний текст складено 29.10.2013р.