Ухвала суду № 34449174, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 876/7406/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001661792, № 0001651792 від 18.12.2012 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно, в порушення положень податкового законодавства на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договору укладеного між ним та ТзОВ «Аметт» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив додаткові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 204166,25 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 119231,78 грн. Зазначають, що укладений договір спрямовано на реальне здійснення фінансово-господарської діяльності, виконання будівельних робіт, а акт неможливості проведення перевірки з підстав незнаходження підприємства за місцем юридичної адреси та встановлення факту відсутності необхідних умов у підприємств для ведення господарської діяльності не можуть бути використані податковим органом як вагомий доказ нікчемності укладеного позивачем з даними підприємствами правочину. Висновки податкового органу є суб'єктивними припущеннями, оскільки спростовуються наявними у позивача первинними документами. Просив позов задоволити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001661792, №0001651792 від 18.12.2012 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, здійснених з ТзОВ «Аметт» за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року. За наслідками проведеної перевірки відповідачем 05.12.2012 року складено акт за №11538/17-2/НОМЕР_3.

На підставі вказаного акту, відповідачем 18.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001661792 та 0001651792 про зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість в розмірі 119231,78 грн. та 204166,25 грн.

Відповідно до вимог п.п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

20.10.2009 року між позивачем та TзOB «АМЕТТ» укладено договір будівельного підряду № 20/10/09. Предметом зазначеного договору є виконання TзOB «АМЕТТ» будівельних робіт для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по будівництву багатоквартирного житлового будинку №15 в мікрорайоні №4 Пасічнянського житлового району по вул. Хіміків-Тролейбусна, що в м. Івано-Франківську.

В результаті виконаних підрядних робіт між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року форми КБ-2В та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за листопад 2009 року форми КБ-3 на суму 980 000 грн. Крім того, сторонами підписано відомість матеріалів та конструкцій до акту виконаних робіт та відомість машин та механізмів до акту виконаних робіт за листопад 2009 року.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивачем здійснено повний розрахунок за укладеними договорами. Всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо ведення господарської діяльності є в наявності у позивача та були в наявності при проведенні перевірки. При цьому податковим органом дані факти в судовому засіданні не заперечувались. На час здійснення господарських операцій з позивачем суб'єкти господарювання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судова колегія Львівського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, якщо контрагентом не виконано свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідна позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, подані представниками відповідача в обґрунтування своїх доводів, не спростовують висновку щодо реальності вчинення укладених позивачем угод та здійснених на їх виконання господарських операцій.

Таким чином апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо нікчемності договорів укладених позивачем та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі №809/657/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.10.2013 року