Постанова № 34447115, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року 810/5309/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Гаврилюка А.В.,

представників відповідача - Баннікова О.В., Литвиненка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

2 жовтня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ТОВ «Фоззі-Фуд», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними наказу та дій по проведенню перевірки.

Зазначали, що перевірка товариства проведена за відсутності дотримання підстав, порядку та умов її здійснення.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, просили визнати протиправними наказ відповідача №235 від 26 вересня 2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні та у письмових запереченнях проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні. Стверджували правомірність дій податкового органу під час винесення оскаржуваного наказу та проведення перевірки.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02 грудня 2002 року та перебуває на податковому обліку у Києво-Святошинській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

У вересні 2013 року Інспекцією, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, винесено наказ №235 від 26 вересня 2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства про взаємовідносинах з ТОВ «Санолія» за червень 2013 року, ТОВ «Міратон-Лідер» за квітень 2013 року, ТОВ «Норк-Плюс» за березень 2013 року, ТОВ «Рибний Світ Компані» за лютий 2013 року. У наказі також зазначено, що тривалість перевірки складає 5 робочих днів та розпочинається у той же день, тобто 26 вересня 2013 року.

26 вересня 2013 року податковим органом складено повідомлення №2883/10/22-0319, в якому вказано, що на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 ст.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському Головного управління у Київській області №235 від 26 вересня 2013 року з 26 вересня 2013 року буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Лимон» за січень 2009 року - грудень 2012 року, тривалістю 5 робочих днів.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд підкреслює, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

На підтвердження вручення таких документів позивачу, ДПІ надано копії наказу про проведення перевірки та касового чеку установи поштового зв'язку. Зокрема, зі змісту останнього вбачається, що відправку було здійснено 26 вересня 2013 року о 18 год. 11 хв. (а.с.26).

Суд звертає увагу, що об'єкт перевірки, зазначений у наказі №235, та вказаний у повідомленні №2883/10/22-0319 - різняться (а.с.9,10).

За наслідками перевірки 9 жовтня 2013 року складено акт №184/22-3/32294926 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства про взаємовідносинах з ТОВ «Санолія» за червень 2013 року, ТОВ «Міратон-Лідер» за квітень 2013 року, ТОВ «Норк-Плюс» за березень 2013 року, ТОВ «Рибний Світ Компані» або ж за лютий 2013 року. За висновками Акта перевірки, на переконання посадових осіб ДПІ, встановлено порушення товариством «Фоззі-Фуд» п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету (р. 25 Декларації) на загальну суму 755439 грн.

Суд звертає увагу, що перевірка тривала з 26 вересня 2013 року і по 9 жовтня 2013 року.

Таким чином, перевірка була розпочата без доказів отримання наказу і повідомлення про її проведення платником податку, при чому такі документи були направлені поштою також після її початку.

Суд підкреслює, що така перевірка здійснена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, норми якого встановлюють, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За правилами пункту 73.3. статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що запитів стосовно надання інформації по взаємовідносинам із ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс», ТОВ «Рибний Світ Компані» - не направлялося. Ухвалою суду від 3 жовтня 2013 року та протокольною ухвалою від 16 жовтня 2013 року відповідача було зобов'язано надати докази направлення товариству «Фоззі-Фуд» запиту щодо надання пояснення та їх документальне підтвердження, який передував винесенню оскаржуваного наказу, разом із тим такі документи податковим органом надано не було.

У зв'язку із цим суд констатує, що ДПІ не довела наявності підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача та винесення відповідного наказу.

А отже, належного обґрунтування дій Інспекції з питань підстав видання наказу про перевірку, проведення перевірки, пов'язаних із нею дій, - податковий орган не навів.

Разом із тим, наказ податкового органу щодо проведення перевірки позивача є актом індивідуальної дії. Однак, на день розгляду справи перевірку фактично проведено, а наказ щодо її проведення є реалізованим і вичерпав свою дію.

Вимоги про визнання протиправними актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Таким чином вимога про визнання протиправним акта індивідуальної дії, що вичерпав себе, задоволенню не підлягає, оскільки не може призвести до захисту прав позивача. Тобто останнім обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу, що виявились у проведенні перевірки позивача, суд зазначає наступне.

За визначенням статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За нормами статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі статтею 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За правилами статті 83 цього Кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень, з яким пов'язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

За положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За визначенням статті 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За нормами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

У судовому засіданні представник позивача не зміг надати суду пояснень в чому саме конкретно полягає порушення прав підприємства та які юридичні наслідки рішень, дій чи бездіяльності податкового органу суд має усунути. При цьому вказав, що за результатами перевірки податкові та інші державні органи будуть використовувати Акт перевірки як доказ, зокрема і як підставу для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також підкреслив недотримання принципу свободи підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що акти ревізій, документальних перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі чи за результатами перевірки, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Із системного аналізу Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, якщо такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладання на нього певних обов'язків.

Метою ж судового захисту є відновлення порушеного права.

У цій справі пред'явлено вимоги щодо визнання протиправними рішення та дій, які не створюють правових наслідків для позивача. Тобто відсутній матеріально-правовий предмет спору у вигляді спірних відносин, що виникли внаслідок певної поведінки суб'єкта владних повноважень.

Разом із тим, суд вважає за необхідне ще раз зазначити, що податковим органом не було дотримано приписів податкового законодавства під час винесення оскаржуваного наказу та проведення відповідної перевірки.

Також висновок суду про порушення, які мали місце при виданні наказу і проведенні перевірки товариства «Фоззі-Фуд» може бути підставою для скасування обов'язкових для виконання рішень, як-то податкових повідомлень-рішень тощо.

Однак, оскільки, у випадку, що розглядається порушене право відсутнє, задоволення заявлених позовних вимог не призведе до відновлення порушеного права, тому такі вимоги, відповідно, і не можуть бути задоволені.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 жовтня 2013 р.