Постанова № 34447117, 24.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Справа №810/5044/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду- Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Луценко К.Ю.;

за участю:

представника позивача - Корнелюк М.П. (довіреність б/н від 18.09.2013 р.);

представника відповідача - Стрельбіцького А.В. (довіреність №21/9/10-025);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс"

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000712300 та 0000722300 від 05.09.2013 р.

Вимоги аргументовано безпідставністю висновків акту перевірки №72/22-01/31982734 від 16.08.2013 р., на підставі яких були прийняті оспорювані рішення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача позицію податкового органу обґрунтував наявністю акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі Київської області, яким перевірено контраґента-позивача ТОВ «Саноіл Торг». З огляду на наявність претензій перевіряючих до ТОВ «Саноіл Торг», зроблено висновок про нікчемний характер угоди між вказаним товариством та позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, надавши їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке:

позивач є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 26.04.2002 р. за №13391200000001342; перереєстроване 03.12.2008 р. №13391070008001342. Взято на податковий облік згідно довідки за формою №4-ОПП від 17.05.2002 р. за №1287; має свідоцтво платника ПДВ від 30.05.2002 р. №138401105.

В серпні 2013 р., Києво-Святошинською ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області відповідно до пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України була здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Автобансервіс»» на предмет дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг»» за період діяльності з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. В процесі перевірки було виявлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, що призвело до заниження сплати податку на прибуток у сумі 12 990 504,95 грн.;

п.п.7.4.1, п.7.4 , пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 ВР, що мало своїм наслідком заниження суми податку на додану вартість у розмірі 10 392 403,95 грн.

За результатами перевірки було складено акт №72/22-01/31982734 від 16.08.2013 та прийняті два податкові повідомлення-рішення №№0000712300 та 0000722300 від 05.09.2013 р.

Зі змісту акта перевірки слідує, що висновки податкового органу про виявлені порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та визначення суми податку на прибуток ґрунтуються на твердженні про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг».

Так, працівниками податкового органу в акті перевірки було зазначено, що до таких висновків призвело дослідження змісту акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва господарської діяльності ТОВ «Саноіл Торг».

Будь-які інші докази, що підтверджують вказаний висновок у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не представлені.

Факт виконання угоди позивачем підтверджено копіями: договору №09-11-10 від 09.11.10 р.; податковоми, видатковими накладними та спеціфікаціями до договору, а також актами здачі-приймання робіт (наданих) послуг.

З приводу представлених позивачем документів у податкового органу відсутні зауваження щодо форми та порядку їх оформлення.

Висновки про фіктивний характер укладеної між позивачем та його контаґентом угоди грунтуються виключно на інформації ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, викладеної в акті перевірки.

Приймаючи рішення по даній справі суд виходив із положень ч.2 ст.72 КАСУ, якою обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкт владних повноважень, а також з урахуванням наступного:

спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у 2010 році податку на додану вартість внаслідок відображення в податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»» та правомірність визначення розміру податку на прибуток.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і ПДВ валових витрат та податкового кредиту, регулювалися ст. 5 Закону № 334/94-ВР та ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому згідно з п. 1.32 ст. 1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього немає підстав для зменшення бази оподаткування на прибуток та ПДВ за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Зі змісту акті перевірки вбачається, що у податкового органу були відсутні правові підстави для визначення угоди між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» як фіктивної.

Доводи податкової інспекції про відсутність господарської операції з посиланням на акт транзитної перевірки контраґента позивача та викладене в акті не приймаються судом до уваги з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, де зазначено про персональну відповідальність лише платника податків та недопустимість покладання обов'язку нести відповідальність за дії контрагентів по ланцюгу постачання.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість у 2010 р. наслідків виконання господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» є правомірним. Фактичне відбуття господарської операції підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, Верховний Суд України за результатами розгляду даної категорії справ протягом 2006 - 2010 років запропонували три аспекти можливих підходів до питання про відшкодування ПДВ з державного бюджету, зокрема : 1) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість можливе лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товарів (послуг); 2) бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні. 3) наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Усі три зазначені аспекти знаходили певне відображення у судовій практиці адміністративних судів України. У зв'язку з цією обставиною у 2006 - 2010 р.р подекуди траплялися випадки неоднакового застосування адміністративними судами України, у тому числі й Вищим адміністративним судом України.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.11 №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути: фактично здійснені; підтверджені належним чином складеними первинними документами; документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено обов'язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Оскільки судом встановлено, що висновки податкового органу про нікчемний характер укладеного позивачем правочину є безпідставиним, суд вважає, що у позивача виникло право на зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, а тому твердження працівників податкового органу про заниження суми податку на прибуток та додану вартість є бездоказовими та невиправданими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одночасно суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень протиправними з огляду на те, що об'єктивно протиправне діяння - соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, яке здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також невинні діяння деліктоздатних осіб (випадкові дії, що мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини -"казус") та має наступні ознаки: суперечність з нормами права; наявність лише об'єктивних ознак такого діяння як правопорушення, насамперед шкідливості, що виражається в нанесенні шкоди інтересам, котрі охороняються і захищаються правом; негативне реагування держави шляхом застосування примусових заходів такого змісту: відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди (визнання угоди недійсною з поверненням сторін до первиною майнового стану; примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння (віндикація); стягнення боргу). В діях податкового органу ознаки протиправності відсутні, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000712300 та 0000722300 від 05.09.2013 р.

У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 жовтня 2013 р.