Постанова № 34446796, 22.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5531/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі судового засідання - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Ліпін Ю.О.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукла" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки провочин укладений між товариством та ТОВ "Дніпроторгкомцентр" в судовому порядку недійсним не визнавався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволені позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведених перевірок встановлено, що операції з купівлі-продажу здійснені між позивачем та ТОВ "Дніпроторгкомцентр" не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукла" (код ЄДРПОУ 31614742) зареєстровано Полтавською районною державною адміністрацією, перебуває на обліку в Полтавській міжрайонній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби та є сільськогосподарським товаровиробником платником ПДВ.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Дукла" з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпроторгкомцентр" за період з 01.04.2010 по 31.07.2010.

За результатами перевірки складено акт від 30.05.2013 № 750/22/31614742, яким зафіксовано порушення позивачем п. 7.4 ст. 7 та ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з чим ТОВ "Дкукла" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість в сумі 10 951,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість, яка включається до валових витрат платника в сумі 9545,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 10 248,00 грн.

З вимогою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення - рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання-платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів передбачає перехід права власності на товар від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар, а також наявність певного товару, які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару, визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Судом встановлено, що 06.07.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Дніпроторгкомцентр" (продавець) укладено договір поставки № Д 0607/2/68, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в визначеній сторонами кількості, асортименті, а покупець прийняти та оплатити товар у визначений цим договором строк.

07.07.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Дніпроторгкомцентр" (продавець) укладено договір поставки № Д 0507/1, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в визначеній сторонами кількості, асортименті, а покупець прийняти та оплатити товар у визначений цим договором строк.

13.04.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Дніпроторгкомцентр" (продавець) укладено договір поставки № Д 1304/1/68, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в визначеній сторонами кількості, асортименті, а покупець прийняти та оплатити товар у визначений цим договором строк.

07.04.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Дніпроторгкомцентр" (продавець) укладено договір поставки № Д 1304/2/67/2/68, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в визначеній сторонами кількості, асортименті, а покупець прийняти та оплатити товар у визначений цим договором строк.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Дніпроторгкомцентр" позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, витяг з журналу виданих доручень.

Транспортування товару придбаного у вказаного контрагента та здійснення оплати за отриманий товар подорожніми листами вантажного автомобіля та платіжними дорученнями. Податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність поставки товарів за вказаними договорами з підстав не підтвердження їх перевезення товарно-транспортними накладними.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 545 КЦ України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові докyменти та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові та податкові накладні та розрахункові документи.

Матеріалами справи встановлено, та не спростовується відповідачем по справі, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, складені у повній відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік ти фінансову звітність в Україні" та вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що викладені в акті перевірки висновки з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ "Дніпроторгкомцентр" зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковим кодексом України не надано податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх вимог.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 000732200 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 12.06.2013 № 000732200.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ Полтавської області від 12.06.2013 № 000732200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" витрати зі сплати судового збору в сумі 114 грн. 71 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко