Постанова № 34445138, 28.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 922/2676/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2760 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.13 р. у справі № 922/2676/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер", м. Харків

про стягнення 49000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" - 49000 грн. матеріальних збитків та 1720,50 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2013 року у справі № 922/2676/13 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 49000 грн. матеріальних збитків та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та ін.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2013 року у справі № 922/2676/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Зокрема посилаючись на те, що в рішенні суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, оскільки виплата страхового відшкодування є неправомірною, ПРАТ СК «АХА - Страхування» страхове відшкодування Лисенко С.М. сплатило на поточний рахунок ФОП Єрохіна та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, звернувся до суду з клопотання про відкладення розгляду справи на інший день в зв'язку з перебуванням у термінованому незапланованому відрядженні.

Однак, вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження обставин, викладеного в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу, а відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в суді. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Позивач також у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 21.12.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ (страховик) та Лисенко Сергієм Миколайовичем (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 2293944/05АВ-Л, предметом страхування якого виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер АХ 4806 ВЕ від страхових ризиків "ДТП", "Викрадення", збитків внаслідок інших подій.

31.05.2012 р. в Червонозаводському районі м. Харкова по вул. Військова, 6, сталася дорожньо - транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобіля Suzuki (р.н. АХ 4806 ВЕ, власник Лисенко С.М.) під керуванням власника, та автомобіль Groz Shuttle (р.н. АХ 5135 СВ) під керуванням водія Іванова О.Б.

Відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.06.2012 р. Іванова О.Б. (а. с. 28-29) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано у відношенні до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Згідно з довідкою № 9014293 про дорожньо - транспортну пригоду (а. с. 26-27), "Suzuki Grand Vitara", державний реєстраційний номер АХ 4806 ВЕ належить Лисенку Сергію Миколайовичу.

Лисенко С.М. звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування від 31.05.2012 р.

Згідно з калькуляцією № 2012/U/OMO від 24.07.2012 р. та кошторисом збитків вартість відновлювального ремонту складає 64228,22 грн.

Відповідно до п. 12.2 за ризиком 7.2 застосовується франшиза у розмірі 2% від страхової суми.

Таким чином, у відповідності до розрахунку страхового відшкодування від 11 липня 2012 року вартість страхового відшкодування складає 61528,22 грн.

Позивач на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 2293944/05АВ-Л від 21.12.2011 р. згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, виплатив власнику транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі фактично завданих збитків з вирахуванням франшизи, а саме 61528,22 грн., про що було складено страховий акт № 2012/U/OMOD01118/VESKO19552 від 13.08.2012 р., що також підтверджується платіжним дорученням № 38922 від 15.08.2012 р. (а. с. 78), в графі "призначення платежу" якого зазначено: "страхове відшкодування згідно зі страховим актом № 19552 за рах. № 02072012 від 03.07.2012 р., страх - Лисенко С.М."

За наявною інформацією відповідальність Іванова О.Б. застрахована відповідно до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер", м. Харків, страховий поліс АВ № 5018091.

Відповідно до ліміту за шкоду майну в результаті ДТП становить 50000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою № 107/26 від 09.01.2013 р. (а. с. 79-81) та № 529/26 від 29.01.2013 р. (а. с. 83-85) про перерахування у добровільному порядку протягом 15 днів з моменту отримання цього листа сплаченого позивачем страхового відшкодування за пошкоджений страховий автомобіль.

Відповідач направив на адресу позивача лист № 09/01/13 від 21.01.2013 р. (а. с. 82), в якому зазначив, що не може прийняти позитивного чи негативного рішення по сплаті відшкодування, оскільки подана заява з перевищенням повноважень, передбачених довіреністю № 3882/18 від 17.12.2012 р. та лист вих. № 09/03/13 від 29.03.2013 р., в якому зазначив, що в матеріалах, наданих на додаток до заяви документи, що засвідчують особу одержувача страхового відшкодування, відсутні, та постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.06.2012 р. не встановлено вину Іванова О.Б. у дорожньо - транспортній пригоді від 31.05.2012 р.

Позивач направив на адресу відповідача претензію про добровільну сплату коштів на користь АТ «СК «АХА Страхування» № 107/26 цву від 09.01.2013 року та вих. № 529/26 цву від 29.01.2013 рок, але зазначені вимоги залишені без задоволення.

Позивач, з посиланням на зазначені обставини звернувся до господарського суду з позовом по даній справі в якому просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн., зазначаючи, що відповідні вимоги про його відшкодування відповідач в добровільному порядку виконати відмовився

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно з пунктом 9 статті 7 Закону України "Про страхування".

Пункт 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як свідчать матеріали справи, страхувальник звернувся до страховика з заявою щодо напрямку виплати та / або доплати страхового відшкодування (а. с. 23), в якій зазначені реквізити спрямування виплати страхового відшкодування на користь Лисенко С.М. одержувачеві коштів СПД ФО Єрохіна С.О.

Таким чином, спірну виплату здійснено належному адресату за договором, у зв'язку з чим доводи заявника скарги щодо неправомірності сплати страхового відшкодування не можуть бути прийняті до уваги.

При цьому, обставини щодо здійснення відповідних платежів та інших дій по взаємовідносинах страховика, страхувальника та вигодонабувача відноситься до останніх і не впливає на обов'язок відповідача щодо відшкодування страхової виплати.

15.08.2012 р. ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" платіжним дорученням № 38922 здійснена виплата страхового відшкодування у сумі 61528,22 грн.

У відповідності до ч. 1, ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою.

У разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власникові транспортного засобу, застрахованому за договором майнового страхування, особами, зобов'язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки, є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

В даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги.

Крім того, відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.06.2009 р.) ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП.

Як вже зазначено вище, відповідальність Іванова О.Б. застрахована відповідно до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" (відповідач), страховий поліс АВ № 5018091.

Відповідно до ліміту за шкоду майну в результаті ДТП становить 50000 грн.

Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в разі коли цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду є застрахованою, обов'язок її відшкодування покладається на стартовика цієї відповідальності.

Статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що відповідальною особою в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи позивач двічі звертався до відповідача з вимогами про перерахування у добровільному порядку протягом 15 днів з моменту їх отримання, сплаченого позивачем страхового відшкодування за пошкоджений страховий автомобіль.

В подальшому відповідач страхового відшкодування не сплатив.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в сумі 49000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вимоги позивача не виконав, завдану шкоду у повному обсязі не відшкодував.

Статтею 1192 ЦК України передбачено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 9 Закону України „Про страхування" та ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров'ю потерпілих.

Оскільки полісом відповідача № АВ 5018091 встановлений ліміт у розмірі 50000 грн. та франшиза у розмірі 1000 грн., тому страхове відшкодування відповідачем, підлягає зменшенню на цю суму.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 49000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 1720,50 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 12.08.13 р. у справі № 922/2676/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.13 р. по справі № 922/2676/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 28.10.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.