Постанова № 34445002, 29.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 5017/2244/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Цинєв А.О. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "КРЕДО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області

від 19 вересня 2013 року

у справі № 5017/2244/2012

за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до Підприємства з іноземною інвестицією "КРЕДО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 19151 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2012 р. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі позивач, КП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією "КРЕДО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 19151 грн. 03 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором про постачання теплової енергії № 6372 від 01.01.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії поставленої позивачем до офісу відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Маяковського, 7, внаслідок чого має борг по її оплаті за період з жовтня 2010 р. по червень 2012 р. включно в сумі 18118 грн. 86 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 508 грн. 12 коп. - пені, 407 грн. 77 коп. - 3% річних, 116 грн. 28 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1690 грн. 50 коп.

Відзив на позов не надходив та справа розглянута місцевим судом за відсутністю відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2012 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором про постачання теплової енергії № 6372 від 01.01.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії поставленої позивачем до офісу відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Маяковського, 7, внаслідок чого має борг по її оплаті за період з жовтня 2010 р. по червень 2012 р. включно в сумі 18118 грн. 86 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 508 грн. 12 коп. - пені, 407 грн. 77 коп. - 3% річних, 116 грн. 28 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1690 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги КП залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день, час і місце розгляду справи, внаслідок чого оскаржене рішення підлягає скасуванню, так як Підприємство було позбавлено права надати до суду свої заперечення на позов та необхідні докази. Крім того, у порушення ст. 56 ГПК України позивач не надіслав на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів. Оскільки, об'єкт теплопостачання Підприємством було передано в суборенду Кредитній спілці «Україна», яка самостійно демонтувала теплові мережі, без відома на те відповідача, а тому теплові мережі останнього були не готові до опалювального сезону, доказом чого є відсутність акту готовності теплових мереж відповідача до опалювального сезону, у зв'язку з чим, відповідно до положень п. 1.5. п. 1 додатку № 2 до договору, позивач повинний був припинити постачання теплової енергії відповідачеві, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи позивач був своєчасно та належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи фактичним та юридичним місцем знаходження відповідача є адреса: м. Одеса, провулок Маяковського, 7.

Ухвалою від 02.08.2012 р. позов КП прийнятий до провадження місцевого суду та розгляд справи призначено на 27.08.2012 р. о 10:50.

Названа ухвала направлена відповідачеві за вищеназваною адресою, а саме: м. Одеса, провулок Маяковського, 7, але повернута до місцевого суду органами зв'язку з позначкою адресат за адресою не знаходиться.

Ухвалою суду першої інстанції від 27.08.2012 р. розгляд справи відкладений на 19.09.2012 р. о 15:20.

Відповідно до приписів п. 3.5.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як свідчать матеріали справи такий штамп канцелярії місцевого суду про відправку судової ухвали від 27.08.2012 р. про відкладення розгляду справи на 19.09.2012 р. о 15:20 на цій ухвалі взагалі відсутній, що однозначно свідчить про те, що названа ухвала суду першої інстанції жодному із учасників судового процесу через канцелярію цього суду не направлялась.

Доказів того, що відповідач, будь-яким іншим чином, був своєчасно та належним чином повідомлений судом першої інстанції про призначення справи до розгляду на 19.09.2012 р. о 15:20 в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим місцевий суд не мав правових підстав для розгляду справи в цей день і час за відсутністю відповідача, так як такі дії грубо порушують процесуальні права останнього.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за її відсутністю.

Водночас, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що позивач не надіслав на його адресу копію позовної заяви та доданих до неї додаткових документів, оскільки в матеріалах справи є відповідні поштові квитанції здійснення позивачем цих процесуальних дій, а скаржник, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав належних і допустимих доказів, що свідчать про неотримання ним цієї кореспонденції позивача.

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2008 року між сторонами у справі укладено договір № 6372 про постачання теплової енергії за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію для опалення об'єкта відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Маяковського, 7, а останній - своєчасно та в повному обсязі оплачувати одержану теплову енергію.

У договорі сторонами погоджено, що їх правовідносини регулюються умовами цього договору, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", а також „Правилами користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198.

Згідно п. 10.1 договір набирає чинності з 01.10.2007 р. і діє до 31.12.2008 р. та вважається щороку продовженим на такий же термін на таких же умовах, якщо за місяць до закінчення його строку жодна із сторін не звернеться до іншою з письмовою заявою про припинення договору.

Оскільки, в матеріалах справи не міститься доказів припинення або розірвання вищеназваного договору, то цей договір є чинним та діючим до сьогоднішнього часу.

У п. 6.3 договору сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4. договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 3.2.2 договору, споживач зобов'язався виконувати умови та порядок сплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що облік споживання теплової енергії визначається на опалення розрахунковим способом. Кількість спожитої теплової енергії на опалення визначається згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи обсяг спожитої відповідачем теплової енергії визначений позивачем відповідно до умов договору розрахунковим способом та склав: у жовтні 2010 р. - 0,83529 Г/Кал, у листопаді 2010 р. - 1,11293 Г/кал; у грудні 2010 р. - 2,41295 Г/кал, у січні 2011 р. - 2,31306 Г/кал, у лютому 2011 р. - 2,17970 Г/кал; у березні 2011 р. - 1,64579 Г/кал, у квітні 2011 р. - 0,78265 Г/кал, у жовтні 2011 р. - 0,32239 Г/Кал, у листопаді 2011 р. - 1,61302 Г/кал, у грудні 2011 р. - 2,02060 Г/кал, у січні 2012 р. - 2,89602 Г/кал, у лютому 2012 р. - 2,84438 Г/кал., у березні 2012 р. - 1,54933 Г/кал, у квітні 2012 р. - 0,20462 Г/кал; а всього за зазначений період часу - 22,73273 Г/кал теплової енергії, що, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами по справі.

Відповідно до п. п. 6.1 - 6.6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

На підставі п. "а" під. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно ч. 7 ст. 13 Закону України „Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання входить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами комунальної власності.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради. Рішенням виконкому Одеської міськради встановлені тарифи на теплову енергію застосовані позивачем в спірний період, які були погоджені з органами місцевого самоврядування та відповідно опубліковані в засобах масової інформації, у зв'язку з чим ці дані є загальновідомим фактом. Крім того, з 2006 р. існує офіційний сайт КП (www.odessa.ua), на якому орган влади та місцевого самоврядування міста Одеси своєчасно оприлюднюють усі прийнятті нормативні акти, у тому числі і щодо тарифів на теплову енергію, яка відпускається КП, а враховуючи положення ст. 1 Закону України „Про телекомунікації" система Інтернет це всесвітня інформаційна система загального доступу, у зв'язку з чим відноситься до засобів масової інформації.

Однак, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 „Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" тарифи на теплову енергію з 01.01.2011 р. встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи при здійсненні розрахунку вартості поставленої теплової енергії позивач в спірний період керувався тарифами, які були погоджені з органами місцевого самоврядування та які не перевищують, встановлені Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, а саме: у розмір 660 грн. 64 коп. за 1 Г/кал на жовтень-грудень 2010 р., на період січень 2010 р.- вересень 2011 р. - у розмірі 570 грн. 30 грн. за 1 Г/кал, на період з жовтня 2011 р. по червень 2012 р. - у розмірі 1.015 грн. 56 коп. за 1 Г/Кал, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано та на законних підставах застосовував саме ці тарифи при здійсненні розрахунку вартості поставленої теплової енергії до приміщення відповідача.

Відповідно до вищезазначених тарифів вартість спожитої відповідачем енергії складає: у жовтні 2010 р. - 551 грн. 83 коп., у листопаді 2010 р. - 735 грн. 25 коп.; у грудні 2010 р. - 1594 грн. 09 коп., у січні 2011 р. - 1319 грн. 14 коп., у лютому 2011 р. - 1243 грн. 08 коп.; у березні 2011 р. - 938 грн. 59 коп., у квітні 2011 р. - 446 грн. 35 коп., у жовтні 2011 р. - 327 грн. 41 коп., у листопаді 2011 р. - 1638 грн. 12 коп., у грудні 2011 р. - 2052 грн. 04 коп., у січні 2012 р. - 2941 грн. 08 коп., у лютому 2012 р. - 2888 грн. 64 коп., у березні 2012 р. - 1573 грн. 44 коп., у квітні 2012 р. - 207 грн. 80 коп., а всього за зазначений період часу відповідачем спожито 22,73273 Г/кал теплової енергії загальною вартістю 18.456 грн. 86 коп.

З матеріалів справи видно, що відповідач оплатив отриману теплову енергію частково в сумі 338 грн., а від оплати її решти в сумі 18.118 грн. 86 коп. - ухилився та, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів відсутності заборгованості перед позивачем суду не надав.

Твердження скаржника про те, що об'єкт розташований за адресою: м. Одеса, провулок Маяковського, 7, був переданий ним у суборенду іншій юридичній особі, а тому відповідач не повинен оплачувати поставлену теплову енергію є безпідставними оскільки, по-перше, доказів, які б свідчили про передачу відповідачем цього об'єкту в суборенду в матеріалах справи не міститься, а по-друге, відповідно до п. 3.2.5. договору саме відповідач повинний письмово оповіщати теплопостачальну організацію (позивача) про будь-які зміни що відбуваються стосовно об'єкту теплопостачання, зокрема про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше п'яти днів з моменту настання зазначених подій.

Доказів того, що відповідач виконав свій обов'язок за договором щодо письмового повідомлення позивача про зміну користувачів приміщень об'єкту теплопостачання в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Посилання скаржника що відповідно до приписів ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та ст. 1 Закону України „Про теплопостачання" він не є споживачем є хибними, оскільки споживачем згідно даних правових норм є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, а враховуючи той факт що спірний договір про постачання теплової енергії який укладений між сторонами у справі є діючим до сьогодні, то споживачем теплової енергії виступає саме відповідач, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Посилання скаржника на те, що у зв'язку з відсутністю акту про готовність його теплових мереж до опалювального періоду, позивач повинний був припинити постачання теплової енергії та призупинити нарахування плати за її споживання є необґрунтованими з огляду на наступне.

У п. 4.1.4 договору передбачено право теплопостачальної організації обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку визначених Законом України „Про теплопостачання" та іншими нормативними актами України.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (далі Правила) передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

На підставі п. 25 Правил - відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, тобто в Порядку відключення приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 р., що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за № 1478/11758.

Згідно п. 3.2.6 договору відповідач зобов'язаний призначити особу, яка відповідальна за справний стан та безпечну експлуатацію власних теплоспоживчих установок та щорічно в міжопалювальний період підготувати свої теплові мережі до належної експлуатації.

Доказів того, що відповідач відповідно до вищезазначених нормативних актів звертався до позивача з питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або письмово повідомляв останнього про не справний стан та небезпечну експлуатацію теплоспоживчих установок приміщень об'єкту теплопостачання та відсутність взагалі теплових мереж на цьому об'єкті в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Відсутні в матеріалах справи і докази того, що суборендар самовільно здійснив відключення об'єкту теплопостачання від мереж централізованого опалення.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що саме відповідач, відповідно до умов укладеного договору та вищевказаних норм матеріального права зобов'язаний оплатити позивачеві поставлену теплову енергію, так як кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Оскільки, відповідач поставлену позивачем теплову енергію не оплатив, то відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України з Підприємства на користь КП підлягає стягненню 18118 грн. 36 коп. боргу за спожиту в період з 01.10.2010 р. по 01.06.2012 р. теплову енергію, так як зобов'язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.2.3 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві 116 грн. 28 коп. - збитків від інфляції, 407 грн. 77 коп. - 3% річних та 508 грн. 12 коп. - пені, так як здійснений позивачем розрахунок розміру 3% річних, інфляційних витрат та пені перевірений апеляційним судом та є правильними і вірним, а крім того, не спростований відповідачем ані в цілому, ані за їх складовими, внаслідок чого позовні вимоги КП підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на відповідача, у зв'язку з чим з останнього на користь КП підлягає стягненню 1609 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову до суду.

Керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "КРЕДО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2012 року у справі № 5017/2244/2012 - скасувати.

Позов Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" - задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією "КРЕДО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси": 18118 грн. 86 коп. - боргу за поставлену протягом з жовтня 2010 року по червень 2012 року теплову енергію, 116 грн. 28 коп. - збитків від інфляції, 407 грн. 77 коп. - 3% річних, 508 грн. 12 коп. - пені та 1609 грн. 50 коп. - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.10.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.