Ухвала суду № 34440472, 30.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/4563/13 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.Ю.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

Суддів: Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г.,

При секретарі: Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Купер Прайс», про тлумачення змісту правочину,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2013 року у справі -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом ПАТ «ОТП Банк», третя особа без самостійних вимог ТОВ «Купер Прайс», про тлумачення змісту правочину, укладеного 18 травня 2006 року з АКБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого являється ЗАТ «ОТП Банк», про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Зазначала, що судовим рішенням від 21 травня 2012 року з неї на користь правонаступника кредитора стягнуто 12 423 грн. в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним договором.

Посилаючись на те, що укладений між сторонами правочин не містить всіх суттєвих умов кредитного договору, просила суд на підставі ст.ст213, 536,638, 1054 ЦК України ухвалити рішення про тлумачення його змісту.

Рішенням Орджонікідзевського районного суд м. Запоріжжя від 24 липня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст.308 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що 18 травня 2006 року позивач уклала з АКБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого являється ЗАТ «ОТП Банк», договір № 001/4268/06 про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (а.с.7).

4 лютого 2011 року кредитор уклав з третьою особою договір факторингу, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за кредитними договорами Банку, в тому числі і за вищевказаним договором (а.с.8-11).

У зв'язку із порушенням позичальником умов договору кредитор у 2011 році звернувся до суду з відповідним позовом, який рішенням суду від 21 травня 2012 року був задоволений і з ОСОБА_3 на користь нового кредитора була стягнута вся заборгованість (а.с.4-6).

Рішення набрало законної сили, а отже спір між сторонами правочину був вирішений.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

При цьому ч. 2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (ст. 213 ЦК України, ст. 37 ЦПК України) в порядку позовного провадження. Тобто лише при наявності спору суд може вирішувати питання про тлумачення правочину.

Зважаючи на те, що спір між сторонами з приводу спірного договору вже вирішений судом і при ухваленні рішення у відповідності з вимогами ст.214 ЦПК України суд встановив, які правовідносини склалися між сторонами і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, передбачених законом підстав для тлумачення змісту договору не має.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неспроможність доводів позивача і відмовив у задоволенні позову.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права являються безпідставними і зрештою зводяться до його незгоди із висновками суду у попередній справі про стягнення боргу.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2013 року в цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: