Ухвала суду № 34423648, 29.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/7595/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №320/7595/13-к Головуючий в 1 інст. Фомін В.А.

Провадження №11-кп/778/393/13 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.307 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Алейнікова Г.І., Старовойт І.П.,

при секретарі Дмитренко Ю.Ф.,

за участю прокурора Безлер Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула в апеляційному порядку в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Комсомольськ на Амурі Хабаровського краю Російської Федерації, громадянина України, який має середню освіту, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимий,

засуджено за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 4 років позбавлення волі без конфіскації всього майна, що йому належить.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишений попереднім - у вигляді домашнього арешту. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення:

- судової хімічної експертизи №49 від 07 червня 2013 року в сумі 391 грн 20 коп.;

- судової хімічної експертизи №57 від 15 червня 2013 року в сумі 391 грн 20 коп.

Вирішена доля речових доказів у провадженні.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 06 червня 2013 року, приблизно об 11-50 год., знаходячись на зупинці громадського транспорту «Компресорний завод» по вулиці В.Інтернаціоналістів в місті Мелітополь Запорізької області, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, незаконно, шляхом продажу за 100 грн збув ОСОБА_5, який проводив оперативну закупівлю, полімерний медичний шприц, ємкістю 5 мл, з рідиною коричневого кольору, об'ємом 2 мл, яка згідно з висновком експерта за №49 від 07 червня 2013 року, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,1188 г, який він незаконно з метою збуту придбав при невстановлених слідством обставинах.

Крім того, 15 червня 2013 року, приблизно об 11-30 год, знаходячись на вулиці Парковій в місті Мелітополь Запорізької області, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи повторно, з корисливих мотивів, незаконно шляхом продажу за 150 грн збув ОСОБА_5, який проводив оперативну закупівлю, полімерний медичний шприц ємкістю 2 мл, з рідиною коричневого кольору, об'ємом 2 мл, яка згідно з висновком експерта за №57 від 15 червня 2013 року, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину складає - 0,0704г, який він незаконно з метою збуту придбав при невстановлених слідством обставинах.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_3, просить вказаний вирок суду відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити та застосувати положення ст.75 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після ухвалення вироку стали відомі нові обставини щодо стану здоров'я обвинуваченого, які впливають на призначене покарання, а саме: ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в Мелітопольському протитуберкульозному диспансері, де на теперішній час отримує стаціонарне лікування через погіршення стану здоров'я. Крім того, апелянт зазначає про те, що мати обвинуваченого - ОСОБА_7, також перебуває на диспансерному обліку в медичній установі у зв'язку із захворюванням та потребує лікування і постійного догляду.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу та просив змінити вищевказаний вирок суду і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, і є обґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має ряд захворювань, є інвалідом третьої групи, визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, що суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання і є підставою для застосування положень ст.69 КК України та призначення більш м'якого покарання ніж передбачено.

Проте, дійшовши висновку про необхідність реального відбування обвинуваченим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, суд не в повній мірі врахував фактичні обставини справи, а саме те, що злочини були вчинені ОСОБА_2 в ході оперативної закупівлі, тобто під контролем правоохоронних органів, в матеріалах провадження немає даних про те, що збут наркотичних засобів є постійним і єдиним джерелом доходів обвинуваченого, а також те, що останній збув невелику кількість наркотичної речовини і тяжких наслідків від його дій не настало.

Крім того, суд необґрунтовано врахував при призначенні покарання те, що раніше ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, оскільки відповідно до матеріалів провадження, обвинувачений в силу ст.89 КК України є не судимим, тобто його попередні судимості не можуть враховуватися при характеристиці його особи та при призначенні покарання.

Враховуючи викладене, а також відомості, надані ОСОБА_2 при апеляційному розгляді справи, про наявність в нього тяжкої хвороби і про те, що він доглядає за матір'ю, яка також має низку хвороб і потребує постійного стороннього догляду, колегія суддів доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тобто вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_3, задовольнити.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України у частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання (за ч.2 ст.307 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі), з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Покласти на засудженого такі обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В іншій частині вищевказаний вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Дана ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

1.С.В. Дадашева Г.І. Алейніков І.П. Старовойт