Ухвала суду № 34440251, 22.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22ц/790/6144/13р.

Справа № 2033/7900/2012 Головуючий 1 інст. Сілантьєва Е.Є.

Категорія: трудові Доповідач - Колтунова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2013 року за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Харківський міський центр зайнятості про розірвання трудового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, третя особа - Харківський міський центр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

08 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Харківський міський центр зайнятості про розірвання трудового договору.

Позивач посилалась на ті обставини, що 06 грудня 2010 року між нею та ОСОБА_3 був укладений трудовий договір, який зареєстрований в Харківському міському центрі зайнятості за № 14400.

За цим договором ОСОБА_3 зобов'язався виконувати роботу водія великовантажних автомобілів «Рено», які належать їй на праві власності.

З 01 жовтня 2012 року відповідач ухиляється від виконання передбачених трудовим договором обов'язків, автомобілі та документи на них не повернув, розірвати трудовий договір в центрі зайнятості відмовляється.

У зв'язку з чим, у суді першої інстанції позивачка та її представник просили суд про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував.

03 грудня 2012 року надав зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди, розірванні трудового договору з інших підстав.

Позивач посилався на той факт, що з відповідачкою по справі перебував у трудових відносинах на підставі трудового договору від 06 грудня 2010 року, укладеного на безстроковий термін.

Згідно п.3 цього договору заробітна плата складала 922,00 грн. на місяць.

З часу укладення трудового договору ФОП «ОСОБА_1.» жодного разу не сплатила йому заробітну плату, хоча він фактично працював повний робочий день, що може бути підтверджено податковими документами, первісною бухгалтерією, а не на 0,5 ставки як було визначено трудовим договором.

Крім того, він виконував функцію механіка автомобіля, що підтверджується його підписами у подорожних листах. За виконання роботи механіка ОСОБА_1 також не сплачувала йому грошові кошти.

На його неодноразові звернення щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 не реагувала.

Він просив суд стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 27718,00 грн.

Не сплата заробітної плати свідчить, на його думку, і про порушення ОСОБА_1 норм трудового законодавства, у зв'язку з чим, на підставі п.3 ст. 8 КЗпП України є правові підстави для розірвання трудового договору за власним бажанням.

Крім того, ОСОБА_3 вказував, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, у відшкодуванні якої він просив суд стягнути 5 000,00 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2013 року у задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - відмовлено. Позов ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнено з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 12261 (дванадцять тисяча шістсот шістдесят сім) грн..50 коп. Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн.. підлягало негайному виконанню. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнено з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, первісний позов ФОП «ОСОБА_1.» до ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги, що ОСОБА_3 відсутній на робочому місці 10 місяців без поважних причин, у зв'язку з чим висновки суду, що немає правових підстав для розірвання трудового договору, не відповідають фактичним обставинам по справі.

Що стосується не виплати заробітної плати ОСОБА_3, то судом першої інстанції також неправильно дано оцінку її доводам про те, що за період з грудня 2010 року по жовтень 2012 року останньому була нарахована заробітна плата в сумі 11 140,00 грн., нараховані суми заробітної плати були отримані ОСОБА_1 особисто, як дружиною відповідача, кожного місяця, що підтверджується відповідними зарплатними відомостями. Оскільки відповідно до п.2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, то вона в праві була її отримувати за чоловіка.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ФОП ОСОБА_1 на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 12 261,00 грн., а також компенсацію за невикористані відпустки у сумі 1667,50 грн. суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді справи не було надано доказів, які підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 виплачувались ОСОБА_3 заробітна плата за період його надходження в трудових відносинах з 06 грудня 2010 року по 01 жовтня 2012 року.

Оскільки заборгованість по заробітній платі складала за цей період 12 261,00 грн., то суд прийшов до висновку, що ця сума підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1

Також підлягає стягненню і компенсація за невикористані відпустки у сумі 1667,50 грн.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 06 грудня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений трудовий договір, який був зареєстрований у Харківському міському центрі зайнятості 06 грудня 2010 року за № 14400 (а.с. 4-5).

Відповідно до п.3 зазначеного договору був встановлений розмір заробітної плати, а саме ФОП ОСОБА_1 зобов'язується сплачувати працю робітнику в розмірі 922,00 грн. щомісяця.

Згідно з п.4 цього договору був встановлений неповний робочий день.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом.

Факт виплати заробітної плати повинен бути підтверджений допустимими доказами.

При розгляді справи у підтвердження факту виплати заробітної плати позивачем були надані відомості за період з грудня 2012 року по жовтень 2012 року, із яких вбачається, що заробітну плату, нараховану позивачу, отримувала його дружина ОСОБА_1

ОСОБА_1 не було надано доказів, які підтверджують, що на отримання заробітної плати ОСОБА_3 у неї були правові підставі: довіреність, рішення суду та інші підстави.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що допустимих доказів виплати заробітної плати ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_1 не надано та правильно стягнув заборгованість по заробітній платі.

Розрахунок заборгованості по заробітній платі позивачем проведено на підставі умов трудового договору.

Розрахунок заборгованості ФОП ОСОБА_1 не оспорюється.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Доводи, викладені ОСОБА_3 у зустрічних позовних вимогах щодо оплати роботи за повний робочий день, а також у вихідні, при розгляді справи в суді першої інстанції також не були підтверджені допустимими доказами, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 в указаній частині зустрічного позову. Рішення суду в даній частині ОСОБА_3 не оскаржується.

Не вбачає колегія суддів і правових підстав для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про розірвання трудового договору.

ФОП ОСОБА_1 як працедавець вправі припинити (розірвати) трудовий договір з ОСОБА_3 з підстав передбачених ст. 36 КЗпП України.

Даних щодо припинення трудового договору з відповідачем позивач не надала.

При розгляді справи ФОП ОСОБА_1 не надала даних які б свідчили, що ОСОБА_3 без поважних причин не виконує покладені на нього трудовим договором обов'язки, у встановленому законом порядку був ознайомлений з графіком та режимом роботи, попереджувався про припинення (розірвання) трудового договору з підстав передбачених ч.4 ст. 40 КЗпП України.

Зібрані по справі докази достовірно свідчать про те, що між сторонами склалися конфліктні взаємовідносини у зв'язку з припиненням шлюбно - сімейних відносини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для розірвання трудового договору як по п.1 ст. 40 КЗпП України так і по ч.3 ст.38 КЗпП України, про що просив по зустрічному позову ОСОБА_3

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. останнім не оскаржується.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі зібраних по справі доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, с. 308, ст. 313, ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: