Постанова № 34438430, 17.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 9104/5901/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Тернопільське АТП 16127» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2010р. по справі №2а-3766/09/1970 за позовом публічного акціонерного товариства «Тернопільське АТП 16127» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

10.12.2009р. позивач ВАТ «Тернопільське АТП 16127» звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби №0000652304/0/34243 від 04.06.2009р.

Позовні вимоги мотивує тим, що, оскільки позивач здійснює свою діяльність по перевезенню осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту, то, відповідно до пп. 5.1.13. п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», операції позивача з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом звільняються від оподаткування. Положення діючого законодавства дають усі підстави вважати ціни послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту, такими, що регулюються органами місцевого самоврядування. Також зазначає, що хоча позивач не належить до підприємств комунальної власності, тарифи щодо оплати транспортних послуг, які ним надаються, погоджувались Тернопільською міською радою.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2010р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

Вважає, що дане рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що підприємство здійснює діяльність по перевезенню осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту. Стверджує, що відповідно до п.п. 5.1.13, п.5.1. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» є звільненим від оподаткування, а тарифи на транспортні послуги регулюються та погоджені органом місцевого самоврядування - Тернопільською міською радою. Проте, 04.06.2009р., відповідачем, на підставі акта позапланової перевірки діяльності підприємства винесено повідомлення-рішення №0000652304/0/34243, яким, за результатами перевірки, на доходи, отримані від перевезень пасажирів в звичайному режимі неправомірно донараховано 161361 грн ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 88872 грн. Більше того, всупереч вимогам пункту 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, протягом п'яти робочих днів з дня складання акту відповідачем не видано припису за результатами перевірки та, відповідно, не надано терміну для усунення виявлених порушень. Натомість, через три дні після проведеної перевірки застосовано штрафну санкцію. З огляду на те, що здійснюють діяльність по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом у м. Тернополі у звичайному режимі руху, із погодженими органом місцевого самоврядування тарифами, тому висновки суду першої інстанції про поширення дії Листа Міністерства юстиції України №20-35-1 від 15.02.2007р. «Щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання цін/тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі» і на позивача, є не вірними. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у такій.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу належить задовольнити, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 26.11.2005р. між Департаментом житлово-комунального господарства, екології і транспорту Тернопільської міської ради та ВАТ «Тернопільське АТП-16127» укладено договір №6а, відповідно до умов якого ВАТ «Тернопільське АТП 16127» здійснює підприємницьку діяльність по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом у м. Тернополі у звичайному режимі руху.

З поданих позивачем копій рішень Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 26.07.2006р. №983, 21.01.2008р. №33, 08.10.2008р. №1995 «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів і багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі», судом встановлено, що автобусам, які працюють у звичайному режимі руху встановлено та погоджено тарифи перевезення пасажирів і багажу.

29.05.2009р. за результатами проведеної планової виїзної перевірки ВАТ «Тернопільське АТП 16127» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., працівниками державної податкової інспекції складено акт №4630/23-420/03118883. Зокрема, виявлено, що дане підприємство надає послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Тернополі. Надалі, 04.06.2009р. на підставі акта позапланової перевірки діяльності підприємства винесено повідомлення-рішення №0000652304/0/34243, яким донараховано 161361 грн ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 88872 грн.

Підставою для цих донарахувань є висновок податкового органу про безпідставне застосування позивачем податкової пільги, передбаченої підпунктом 5.1.13 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, у перевіреному періоді на підставі договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Тернополі у звичайному режимі руху, на підставі згаданого вище укладеного договору з органом місцевого самоврядування, позивачем надавались послуги з перевезення пасажирів на міських маршрутах. Разом з тим, тарифи на оплату вказаних послуг погоджувались відповідними рішеннями Тернопільської міської ради.

Колегія суддів погоджується з доводами представника апелянта в тому, що за змістом п.п. 5.1.13 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з врегулюванням тарифів органом місцевого самоврядування, він звільняється від оподаткування операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту.

Разом з тим, доводи представника відповідача, з якими погодився суд першої інстанції про те, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності, колегія суддів вважає невірними, оскільки таким висновком фактично звужено поняття регулювання процесу ціноутворення.

Так, п.п.2 п. «а» ч.1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», (редакція якої була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати транспортних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідно територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З огляду на наведене, погодження тарифів разом із їх встановленням та затвердженням є однією з форм регулювання цін як адміністративного впливу органу місцевого самоврядування на процес ціноутворення у відповідній сфері діяльності, що саме по собі є обов'язковою умовою провадження даного виду господарської діяльності.

Оскільки позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність по перевезенню осіб пасажирським транспортом, керувався тарифами, врегульованими Тернопільською міською радою шляхом їх погодження у межах визначеної законом компетенції, відтак цілком правомірно використав податкову пільгу, визначену п.п. 5.1.13 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», під час оподаткування операцій з поставки цих послуг.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що донараховані підприємству податкові зобов'язання на підставі повідомлення-рішення є неправомірними, що свідчить про порушення норм матеріального права та, як наслідок - неправильного вирішення справи судом першої інстанції, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Тернопільське АТП 16127» - задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2010р. по справі №2а-3766/09/1970 - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби №0000652304/0/34243 від 04.06.2009р. недійсним та скасувати.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 22.10.2013р.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.