Ухвала суду № 34428352, 16.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 876/5347/13

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі № 2а-3778/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичинатабак» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичинатабак» (далі - ТзОВ «Галичинатабак») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2012 року № 0001372201 та № 0001392201.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 30 листопада 2012 року № 0001372201 та № 0001392201.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, що були встановлені актом перевірки від 14 листопада 2012 року № 10726/22-1/30474571, а саме: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перше півріччя 2012 року на суму 18791.00 грн. та заниження податку на прибуток за перше півріччя 2012 року на суму 12587.00 грн., в результаті порушення вимог пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість на суму 2920334.00 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 475828.00 грн., за березень 2012 року на суму 2444506.00 грн., в результаті порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 14 листопада 2012 року № 10726/22-1/30474571, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Галичинатабак» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0001372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств на суму 16517.00 грн., з яких на 12587.00 грн. за основним платежем та на 3930.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 3650418.00 грн., з яких на 2920334.00 грн. за основним платежем та на 730084.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 12587.00 грн., вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2920334.00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 475828.00 грн. та за березень 2012 року в сумі 2444506.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на зменшення позивачем товарних запасів на суму 2392841.80 грн. без підтверджуючих документів на їх списання, а також на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та фізичною особою громадянином Румунії ОСОБА_4, а саме купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на суму 12290555.58 грн., які згідно звіту про оцінку майна були непридатні для подальшого використання чи продажу, у зв'язку з відсутністю яких в позивача має місце невиробниче використання позивачем таких товарів, що відповідно супроводжується визначенням бази оподаткування з балансової вартості таких товарів на момент переведення (постачання).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено суми за реалізовану ним продукцію до складу витрат та сум податку на додану вартість, що підтверджено належно оформленими первинними документами, а також з того, що у січні 2012 року позивачем жодних операцій із товарами чи заборгованостями не здійснювалось, відтак, висновок відповідача про зайве віднесення цих сум до витрат та про заниження податку на додану вартість є передчасними та необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Українине включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу Україниплатник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При вирішенні даного спору слід виходити з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

В підтвердження відсутності факту реалізації залишків товару позивача, а також безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ДПІ у м. Івано-Франківську не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Крім цього, податковим органом не доведено здійснення позивачем операцій, що покладають на нього обов'язок визначати балансову вартість реалізованих товарів.

Натомість позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду копію укладеного з фізичною особою громадянином Румунії ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 29 березня 2012 року, копії додатку № 1 до даного договору, видаткових накладних, податкових накладних.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «Галичинатабак» та громадянином Румунії ОСОБА_4 реально проведені, а відповідно вказані у виписаних податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Крім цього, з матеріалів справи видно, що постановою Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2010 року обрано запобіжний захід щодо ОСОБА_2, колишнього працівника позивача, у зв'язку з розкраданням ним товарів на загальну суму 3145897.04 грн. Вартість вказаних товарів станом на 01 січня 2012 року, за мінусом частково відшкодованих ОСОБА_2, помилково числилась на рахунку 281/1 «Товари», у зв'язку з чим, бухгалтерською довідкою ТзОВ «Галичинатабак» від 31 січня 2012 року на уточнення даних обліку суму 2392841.80 грн. було перенесено із кредиту рахунку 281/1 «Товари» у дебет рахунку 375 «Розрахунки по відшкодуваннях завданих збитків», що було відображено і в оборотно-сальдовій відомості підприємства за січень 2012 року, однак, не взято до уваги податковим органом при проведенні перевірки.

Викладене свідчить про помилковість висновку відповідача про невиробниче використання позивачем товарів на суму 2392841.80 грн. та відповідно про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість на вказану суму.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі № 2а-3778/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС