Ухвала суду № 34438483, 17.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 9104/30716/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Корнієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2010р. по справі № 2а-324/10/0770 за позовом Публічного акціонерного товариства «Флекстронікс Сервіс УА» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення - рішення від 19.01.2010 року №0000052340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 74 442,00 грн., посилаючись на те, що таке прийнято без належних на те підстав, з порушенням та внаслідок неправильного застосування чинного законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2010р. позов задоволено.

Вказане рішення оскаржив відповідач та вважає, що таке належить скасувати, оскільки прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема вказує на те, що в ході перевірки позивачем в порушення ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1 Закону України № 168/97-ВР включено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 69692,8 грн. по імпортованому обладнанню та виробів з паперової маси і картону на умовах оперативного лізингу на безоплатній основі. Оскільки, ввезене обладнання та вироби не є придбаними, а лише отриманими у користування, то сума ПДВ, сплачена при їх ввезенні, до податкового кредиту не відноситься.

Крім того, апелянт вказує на те, що відповідно до статті 7 пункту 7.5 підпункту 7.5.1 Закону України № 168/97-ВР підприємства декларують суми податкового кредиту в період виникнення податкового зобов'язання. Якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податку таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та дав пояснення аналогічні викладеним в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2010р. залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції провів заміну позивача та відповідача їх правонаступниками - ПАТ «Флекстронікс Сервіс УА» та Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відповідно.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, 18 січня 2010 року Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПАТ «Флекстронікс Сервіс УА» за жовтень 2009 року.

Результати перевірки оформлені актом від № 4-23/011/14313783 19 січня 2009 року (а.с.47-66), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2010 року № 0000052340/0, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ на суму 74442,0 грн. в тому числі 69692,8 грн. у зв'язку з тим, що вказані суми ПДВ були сплачені при імпорті обладнання та виробів з паперової маси і картону за договором на безоплатній основі та 4749 грн. на тій підставі, що позивач не скористався правом формування податкового кредиту у період його виникнення.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена позиція відповідача суперечить законодавчим нормам України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо твердження апелянта про порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 69 693, 00 грн. по імпортованому обладнанню на умовах оперативного лізингу на безоплатній основі, слід зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Флекстронікс Сервіс УА» у вересні 2009 року згідно договору оренди б/н від 22 березня 2006 року та додаткової угоди до договору оренди від 05 червня 2007 року, укладеного з угорською фірмою Corporation Hungary Kft» згідно вантажно-митних декларацій на безоплатній основі на умовах оперативного лізингу, імпортовано обладнання загальною митною вартістю 5176,74 грн., при ввезенні якого сплачено ПДВ в сумі 1310,20 грн., а також вироби з паперової маси, картон для відокремлення готового виробу, вироби з гофрованого картону, для пакування комплектів електричних кабелів та частин до тестеру для перевірки на провідність струму комплектів кабелів загальною митною вартістю 126465,98 грн., при ввезенні яких підприємством було сплачено ПДВ в сумі 68382,6 грн.

При зменшенні сум бюджетного відшкодування апелянтом не враховано, що відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюються: зокрема операції з ввезення на митну територію України об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України; товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Таким чином, операції по ввезенні на митну територію України обладнання та виробів з гофрованого картону і паперової маси за договором оренди від 22.03.2006р. та додаткової угоди до даного договору від 05.06.2007р. у даному випадку в розумінні наведеного вище Закону віднесені до імпортних. А суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду згідно положень 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР.

Проаналізувавши норми пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 та пп. 7.5.2 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та врахувавши те, що позивачем належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума ПДВ, заявлена до відшкодування у податковій декларації за жовтень 2009 року, визначена у повній відповідності з вимогами Закону України № 168/97-ВР і складається з сум податків, фактично сплачених у попередніх податкових періодах.

Спростовуючи твердження апелянта про те, що платник податку втрачає право на податковий кредит, якщо він не скористався цим правом у період виникнення податкових зобов'язань у постачальника колегія суддів зазначає наступне.

Апелянтом не враховано те, що згідно пп. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач включив відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту саме в тому звітному періоді, в якому отримав від постачальника податкові накладні за попередні періоди, а відтак, колегія суддів вважає його дії є правомірними та такими, що відповідають положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, враховуючи те, що апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження фактів включення до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум податку, які не були фактично сплачені у попередніх податкових періодах, чи фактів повторного включення до складу податкового кредиту одних і тих самих сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що, такі дії відповідача є неправомірними та надуманими.

А відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про безпідставність висновку Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2009 р. на суму 74 442 грн., судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2010р. по справі № 2а-324/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013р.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

ОСОБА_1