Ухвала суду № 34438077, 22.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9694/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудгаз-Магістраль» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 березня 2013 року №0002182220 та №0002192220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» за червень 2012 року. Тому, на думку відповідача витрати понесені позивачем внаслідок здійснення господарських операцій з даним контрагентом не його витратами в розумінні Податкового кодексу України, а податкова накладна даного контрагента не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрбудгаз-Магістраль» зареєстроване як юридична особа, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АА №639155 видами діяльності ТОВ «Укрбудгаз-Магістраль» є 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 33.13 ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; 33.20 устаткування та монтаж машин і устаткування; 42.21 будівництво трубопроводів; 42.22 будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 43.22 монтаж водопровідних мереж, системи опалення та кондиціонування.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Укрбудгаз-Магістраль» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Унісон дизайн», ТОВ «СВН-Антарес», ТОВ «Транспорт-експрес», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Загреб Україна», ТОВ «Соло-25, ТОВ «ТК Смарт», за результатами якої складено акт від 11 березня 2013 року №881/22-221-38012845.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог: п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 15 106,00 грн. за ІІ квартал 2012 року; п.п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 14 387,00 грн. за червень 2012 року.

Відповідачем зроблені висновки про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Транспорт-експрес» за червень 2012 року.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 28 березня 2013 року: №0002182220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 18883 грн. (у т.ч.: 15106 грн. - основний платіж, 3777 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0002192220, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 17984 грн. (у т.ч.: 14387 грн. - основний платіж, 3597 грн. - штрафні (фінансвоі) санкції)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що у відповідачем не надано належних доказів правомірності, зроблених відповідачем в акті від 11 березня 2013 року №881/22-221-38012845 висновків. Тому, на думку суду першої інстанції оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягаєть скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витратами платника податків в розумінні ст.14 Податкового кодексу України є будь-які його витрати, понесені ним при здійсненні господарської діяльності. Такі витрати мають бути підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Здійснення господарської операції має бути підтвердженого первинними документами.

З матеріалів справи вбачається та встановлено відповідачем під час здійснення перевірки, що придбання позивачем робіт (послуг) здійснено на підставі укладеного з ТОВ «Транспорт-Експрес» договору на перевезення вантажів від 04 червня 2012 року №000/23, копія якого наявна у справі, згідно з яким позивач (Замовник) доручає перевезти вантажі, а ТОВ «Транспорт-Експрес» (Перевізник) зобов'язується здійснювати їх поставку автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України. Також договором передбачено, що Перевізник виконує для Замовника логістичні послуги: послуги з передпродажної підготовки та транспортування за маршрутом Київ-Одеса.

На виконання умов даного договору його сторонами складено акт надання послуг від 11 червня 2012 року №11/6 на загальну суму 86 322,35 грн., в тому числі ПДВ 14 387,06 грн., рахунок на оплату №1324 від 11 червня 2012 року (а.с.60, 61).

ТОВ «Транспорт-Експрес» виписало позивачу податкову накладну від 11 червня 2012 року №15 на загальну суму 86 322,35 грн., в тому числі ПДВ 14 387,06 грн. (а.с.62).

Оплата за надані послуги позивачем оплачена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок його контрагента ТОВ «Транспорт-Експрес», підтвердженням чого є відповідні платіжне доручення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Доказом реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» є також письмові пояснення голови ліквідаційної комісії ТОВ «Транспорт-Експрес» Савченка М.І. та додані до нього заявки на перевезення вантажу та подорожнього листа №45 вантажного автомобіля від 08 червня 2012 року.

Послуги з перевезення вантажів придбавались позивачем з метою транспортування матеріалів, що були використаними для виконання договірних зобов'язань перед УМГ "Прикарпаттрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (договір від 29 травня 2012 року №1205001286 про здійснення капітального ремонту вимірювальних трубопроводів для забезпечення вимог ДСТУ ГОСТ 8.568.1-5:2009 на ГРС Одеського ЛВУМГ УМГ "Прикарпаття" ГРС Гребеники, ГРС Щербанка).

Підтвердженням цього є специфікація до даного договору, видаткова накладна від 08 червня 2012 року №РН-0000001, податкова накладна від 08 червня 2012 року №1, довіреність №169 від 06 червня 2012 року на отримання обладнання. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведене свідчить про реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес» за червень 2012 року.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ ТОВ «Транспорт-Експрес» станом на червень 2012 року було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів вважає, що витрати на оплату ТОВ «Транспорт-Експрес» послуг з перевезення обладнання є витратами позивача за ІІ квартал 2012 року в розумінні ст.14 Податкового кодексу України. Податкова накладна ТОВ «Транспорт-Експрес» є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 24.10.13 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.