Ухвала суду № 34438056, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7718/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Спільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтинг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 16 липня 2013 року адміністративний позов СТОВ з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтинг» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Прогрес-2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2010», ТОВ «Комплект Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

Відповідачем було направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Прогрес-2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2010», ТОВ «Комплект Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

Листом № 16/1 від 27 грудня 2012 року позивач повідомив, що 08 листопада 2012 року в офісному приміщенні СТОВ з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтинг» слідчими слідчого управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві, спільно з Управлінням податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві та слідчим Державної податкової служби у Святошинському районі м. Києва було проведено обшук приміщення підприємства та вилучено всі без виключення електронні носії та документи за останні три роки діяльності підприємства, в тому числі відомості, які витребовуються податковим органом. До листа додали копію протоколу обшуку.

Відповідно до п. 85.9 статті 85 ПК України - у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Між тим, податковим органом була проведена перевірка всупереч вимогам статті 85 ПК України.

Так, перевіркою правомірності формування податкового кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року встановлено його завищення у сумі 1 483 836, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування податкового кредиту мали вплив договірні взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Компанія Прогрес 2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2000», ТОВ «Комплекс Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет»,

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21 січня 2013 року № 191/22-80/25274023, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітних періодів, в розмірі 1 483 836, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 21 січня 2013 року № 191/22-80/25274023, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року № 0001412280, яким позивачу встановлено порушення п.198.3 статті 193 ПК України, у зв'язку з чим визначено суму грошового зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 1 483 836, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225 941, 00 грн.

Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач, використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової служби у місті Києві, за результатами розгляду якої, рішенням від 12 квітня 2013 року № 3383/10/12-1-03, скарга була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року № 0001412280 частково скасоване, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5, 00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Компанія Прогрес-2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2010», ТОВ «Комплект Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет».

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 статті 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 статті 201 Кодексу - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2 зазначеного Порядку - податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем було долучено до матеріалів справи наступні копії первинних документів: договорів, актів наданих послуг, податкових накладних.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були платниками ПДВ, мали свідоцтва платників податку та мали право виписувати податкові накладні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10 серпня 2011 року № 1073/23-6/37264194 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплекс Айсем Аг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2011 року, Бориспільської об'єднаної податкової інспекції без номеру та дати акта про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Прогрес-2010» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2010 року, оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Посилання відповідача на акт від 18 жовтня 2011 року № 1368/23-3/37448988 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «СКС-Ритм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 серпня 2011 року, не береться судом до уваги, оскільки викладена інформація податковим органом не підтверджена жодними доказами.

В той же час, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було скеровано запит до Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві щодо вирішення суперечностей між офіційними повідомленнями щодо первинних документів. Листом від 05 липня 2013 року вих. № 556/9/07-048 Державна податкова служба у м. Києві повідомила, що в ході проведення слідчих дій, 08 листопада 2012 року проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, в результаті чого вилучено бухгалтерські документи, які 09 листопада 2012 року передані до Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві для проведення їх огляду. В результаті огляду документів, супровідним листом № 222/7/07-0415 від 22 січня 2013 року оглянуті матеріали передані слідчому слідчого відділу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС та приєднані до кримінального провадження, що спростовує позицію податкового органу.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача, що при дотриманні порядку проведення перевірки податковим органом він міг би надати необхідні докази реальності угод з контрагентами. Результати досліджень ринків зберігаються на вилучених у нього комп'ютерах та не можуть бути надані суду з причин створених відповідачем. У той же час під час перевірки ці доводи не перевірялись, документи у правоохоронних органі не витребовувалась.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено про наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що ґрунтується на таких висновках.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 16 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.