Ухвала суду № 34432838, 25.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/5219/12 Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/4624/13 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 4 25.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про поділ спільного майна в натурі між співвласниками,-

ВСТАНОВИЛА:

До Ірпінського міського суду надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим. що згідно Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2011 р. було визнано, що незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 ОСОБА_3 та також зазначав, що відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0654 від 24.12.2010 р. дійсна ринкова вартість будинку АДРЕСА_2 становить 393 146, 51 грн. Ступінь будівельної готовності будинку складає 60%.

Існує технічна можливість поділу будинку на квартири з подальшим переобладнанням будинку та закінченням будівництва кожним із співвласників.

Позивач також зазначив, що досягти домовленості із відповідачем з приводу поділу будинку в натурі між ними не змогли, та просив розділити незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24.12.2010 р., виділивши ОСОБА_2 у відокремлене користування приміщення будинку: на першому поверсі - 2-1 (житлова кімната) площею 14,6 кв. м., 2-2 (кухня) площею 7,0 кв. м., 2-3 (прихожа) площею 8,3 кв. м., 2-4 (сумісний санвузол) площею 4,2 кв. м., сходова клітка площею 2,4 кв. м., мансарда - 2-5 (житлова кімната) площею 32,7 кв. м., разом складає - 68,8 кв. м., та виділивши ОСОБА_3 у відокремлене користування приміщення будинку: на першому поверсі - 1-1 кімната площею 14,6 кв. м., 1-2 (сходова клітка) площею 9,4 кв. м., 1-3 (кухня) площею 8,1 кв. м., 1-4 прихожа) площею 4.5 кв. м., мансарда - 1-5 (житлова кімната) площею 11,6 кв. м., 1-6 (житлова кімната) площею 13 кв. м., 1-7 (сходова клітка) площею 9,4 кв. м., разом складає - 70,6 кв. м.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2013 року позов задоволено.

Розділено незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Виділено ОСОБА_2 у відокремлене користування приміщення будинку: на першому поверсі - 2-1 (житлова кімната) площею 14,6 кв. м., 2-2 (кухня) площею 7,0 кв. м., 2-3 (прихожа) площею 8,3 кв. м., 2- сумісний санвузол площею 4,2 кв. м., сходова клітка площею 2,4 кв. м., мансарда - 2-5 (житлова кімната) площею 32,7 кв. м., разом складає - 68,8 кв. м.

Виділено ОСОБА_3 у відокремлене користування приміщення будинку: на першому поверсі - 1-1 (житлова кімната) площею 14,6 кв. м., 1-2 (сходова клітка) площею 9,4 кв. м., 1-3 (кухня) площею 8,1 кв.м., 1-4 (прихожа) площею 4,5 кв. м., мансарда - 1-5 (житлова кімната) площею 11,6 кв. м., 1-6 (житлова кімната) площею 13,0 кв. м., 1-7 (сходова клітка) площею 9.4 кв. м., разом складає - 70,6 кв. м.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі - 1 965,74 грн.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2011 р., залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.10.2011 р. та ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2012 р., було визнано, що незакінчене будівництво - будинок АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно висновку №0654 від 24.12.2010 р., складеного Незалежним інститутом судових експертиз, судової будівельно-технічної експертизи було встановлено, що експерт дійшов висновку про можливість розподілу будинку з незначним відхиленням від ідеальної частки в одиницю площі. Крім того експерт зазначив, що найбільш ймовірна ступінь готовності даного будинку 60%дає - 60% . Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно листа виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області №04-08/1732 від 06.06.2011 р., зазначається про те, що технічно можливо переобладнати на одноквартирний житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2, в двоквартирний.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного Кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві приватної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 368 ЦК України, передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток одного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального Кодексу України обставини, постановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно вищезазначеного, оскільки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2011 р. було визнано, що незакінчене будівництво - будинок АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також те, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ступінь будівельної готовності будинку складає 60% та існує технічна можливість поділу зазначеного будинку на дві квартири з подальшим переобладнанням й закінченням будівництва кожним із співвласників, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розподілу незакінченого будівництвом будинку між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шляхом виділення приміщень будинку у відокремлене користування.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт посилається на те, що будинок не прийнятий в експлуатацію, у зв»язку з чим не може бути поділений між сторонами.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з такими апеляційними вимогами апелянта, у зв»язку з тим, що вони спростовуються доказами по справі, а саме рішенням місцевого суду від 12.07.2011 року, згідно з яким сторони мають право власності на зазначений будинок. Рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення по даній справі та не потребує додаткових доказів з боку сторін.

Крім того, апелянт посилається на те, що її права нібито порушені зазначеним рішенням суду, натомість жодних підстав, які б підтверджували цю обставину, не наведено.

Апелянт є власником іншої частини будинку, а не володіє всім будинком, а тому її права власника жодним чином не порушуються зазначеним рішенням суду.

Згідно з копією будинкової книги (а.с.104) зазначено, що ОСОБА_1 має право власності на ? частину будинку АДРЕСА_2.

Таким чином, апелянт не навела наявність підстав для скасування рішення суду.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції

Головуючий

Судді