Ухвала суду № 34429950, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/37428/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року

по справі №0870/9183/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000602307 від 06.07.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 552208,00 грн. за листопад 2011 року, №0000332307 від 27.04.2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23692704,00 грн., заявленого в декларації за січень 2012 року, №0000592307 від 06.07.2012 року щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21431403,00 грн., в тому числі за березень 2011 року - 1639659,00 грн., за квітень 2011 року - 486256,00 грн., за вересень 2011 року - 550384,00 грн., за жовтень 2011 року - 8696804,00 грн., за листопад 2011 року - 4 260145,00 грн., за грудень 2011 року - 2627373,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000602307 від 06.07.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 552208,00 грн. за листопад 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя була проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 29023210,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника податку у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень жовтень, листопад 2011 року, за результатами якої підтверджено відображене ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» у декларації за січень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ, задеклароване на розрахунковий рахунок у сумі 5330506,00 грн. У висновках перевірки також зазначено, що в порушення вимог пункту 200.1, 200.4, 200.6 ст.200 Податкового кодексу України завищено відшкодування, заявлене на розрахунковий рахунок за січень 2012 року, на загальну суму 23140497,00 грн. та в порушення вимог п. 200.1, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України занижено бюджетне відшкодування, самостійно обчислене податковим органом, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 20392940,00 грн. В порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту грудня 2011 року (залишок від'ємного значення по попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду - січня 2012 року на суму ПДВ 78964,00 грн. В порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.4 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту березня 2011 року на суму ПДВ у розмірі 486256,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту листопада 2011 року на суму ПДВ у розмірі 552208,00 грн.; занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на суму 12788,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог податкового законодавства, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації до договору на переробку сировини №М1229 від 25.08.2011 року, акти виконання робіт тощо.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Сума бюджетного відшкодування, яка зараховується у зменшення податкових зобов'язань платника, що виникнуть у майбутніх податкових періодах, може бути визначена як платником податку, так і податковим органом шляхом вчинення дій, передбачених п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи, а саме з податкових декларацій з ПДВ за березень 2011 року грудень 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи, вбачається, що позивач за станом на 20.02.2012 року (дата подачі декларації за січень 2012 року) не декларував зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Доказів стосовно того, що за станом на 20.02.2012 року податковий орган у порядку, передбаченому пп. 200.10. 200.11,200.14ст.200 Податкового кодексу України прийняв рішення ф.«В2» про збільшення позивачу суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року - грудень 2011 року матеріали справи також не містять.

За таких обставин, правильним є висновок, що показники податкової декларації позивача за січень 2012 року сформовано у відповідності до норм статей 200 та 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року по справі №0870/9183/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.