Постанова № 34429838, 24.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 910/306/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Кредит" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у справі № 910/306/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Кредит" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання укласти договір та вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року ТОВ "Лізинг-Кредит" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та ПАТ "Київенерго" про зобов'язання укласти між відповідачами договір про умови надання комунальних послуг (централізованого опалення) нежитлового приміщення, яке належить позивачу у зв'язку з обов'язковістю його укладення за вимогами закону і припиненням дії попереднього договору на постачання теплової енергії, та про зобов'язання КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва поновити надання позивачу комунальних послуг з теплопостачання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року (судді Курдельчук І.Д., Бойко Р.В., Босий В.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Скрипка І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.11.2000 року між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду Дніпровської районної ради народних депутатів (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620701, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

01.07.2007 року між ТОВ "Лізинг-Кредит" (споживач) та КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (комунальне підприємство) укладено договір № 795/413 про надання послуг, відповідно до умов якого комунальне підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК "Київводоканал", ПАТ АЕК "Київенерго", ЗАТ "Укр-Кан-Пауер") зобов'язується транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах нежилого приміщення площею 831, 3 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13-б комунальні послуги, виставляти позивачу до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від ТОВ "Лізинг-кредит" та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг, а позивач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до п. п. 5.5., 5.6. договору строк його дії встановлений з 01.07.2007 року по 01.07.2012 року, а також зазначено, що після закінчення дії цього договору він може бути продовжений на той же термін і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення даного договору жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення або зміну умов.

З грудня 2010 року комунальним підприємством в односторонньому порядку припинено надання комунальної послуги із забезпечення центрального опалення в приміщенні, яке належить позивачу.

21.10.2011 року позивачем було направлено на адресу комунального підприємства лист № 28 з вимогою поновити надання вказаної послуги.

13.04.2012 року комунальне підприємство листом № 64-2785 повідомило позивача про лист структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" ПАТ "Київенерго", в якому виробник зазначив, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000 року № 620701 блоку побутового обслуговування за адресою Райдужна, 13-Б, припинив свою дію 01.12.2010 року на підставі листа комунального підприємства від 22.12.2010 року № 280, а тому ПАТ "Київенерго" не має договірних відносин з КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва на постачання теплової енергії у гарячій воді блоку побутового обслуговування за згаданою адресою.

Предметом даного судового розгляду є вимоги споживача до комунального підприємства та виробника про зобов'язання укласти договір про умови надання комунальних послуг (централізованого опалення) нежитлового приміщення, яке належить позивачу, у зв'язку з обов'язковістю його укладення за вимогами закону і припиненням дії попереднього договору на постачання теплової енергії, а також до комунального підприємства про зобов'язання поновити надання комунальних послуг з теплопостачання.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові мотивовано безпідставністю вимог позивача про зобов'язання укласти між відповідачами договір про умови надання комунальних послуг (централізованого опалення) та відсутністю підстав для зобов'язання поновити надання комунальних послуг з теплопостачання у зв'язку з припиненням дії договору між комунальним підприємством та виробником цих послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Частинами 1 та 2 ст. 181 ГК України, зокрема визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що після звернення КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва до виробника послуг ПАТ "Київенерго" з повідомленням про те, що нежитлові приміщення, розташовані за адресою вул. Райдужна, 13-Б, зняті з балансу комунального підприємства, було припинено укладений між ними договір № 620701 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а тому відсутні підстави для зобов'язання поновити надання позивачу комунальних послуг з теплопостачання.

Водночас, судами правильно зазначено про безпідставність вимог споживача зобов'язати укласти договір надання послуг теплопостачання, стороною якого він не є, між іншими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, та оскільки КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва не є балансоутримувачем вказаних нежитлових приміщень, які знаходяться у власності позивача, то останній має право укласти договір безпосередньо з постачальником послуги - ПАТ "Київенерго" та вести з ним розрахунки.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суди обох інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм права дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг-Кредит" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк