Постанова № 34429835, 22.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 922/1341/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківської обласної спілки споживчих товариствна постанову від 17.06.2013Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1341/13господарського суду Харківської області за позовом Харківської обласної спілки споживчих товариствдоПідприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок"провизнання недійсним рішення та стягнення 1062000,00 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.10.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М., судді - Шевчук С.Р., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач - Харківська обласна спілка споживчих товариств (надалі - Спілка) звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" (надалі - Підприємство, відповідач) про:

- визнання недійсним рішення Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" у формі протоколу № б/н від 25.04.2012 в частині прийняття рішення щодо продажу земельної ділянки, площею 15 250 м2, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка, 22;

- стягнення з відповідача суми у розмірі 1 049 000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010 та стягнення судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2013 у справі № 922/1341/13 (суддя Жигалкін І.П.), позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" на користь Харківської обласної спілки споживчих товариств 1 049 000,00 грн. боргу за Договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010 та суму судового збору у розмірі 20 980,50 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 (колегія суддів: Білоусова Я.О. - головуючий, судді - Кравець Т.В., Хачатрян В.С.), апеляційну скаргу Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 у справі № 922/1341/13 скасовано в частині стягнення 1 049 000,00 грн. боргу за Договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010 та суми судового збору у розмірі 20 980,50 грн.; в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 у справі № 922/1341/13 залишено без змін; стягнуто з Харківської обласної спілки споживчих товариств на користь Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" 10 490,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - Харківська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції, і залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2013 в частині стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена з неповним з'ясуванням усіх обставин, які мають істотне значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 6, 111, 627, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 173, 180 Господарського суду України, ст. ст. 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК), що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині прийняття нового рішення.

В решті постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, з огляду цього, судовий акт перевіряється касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20.09.2010 між Харківською обласною спілкою споживчих товариств (Сторона-1) та Підприємством Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" (Сторона-2) укладений Договір зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107, згідно з умовами якого Сторона-1 зобов'язується надати Стороні-2 зворотну безвідсоткову цільову допомогу, а остання зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути отриману допомогу у визначений даним договором строк, який закінчується 30.12.2020; строк надання допомоги може бути скорочений виконанням Стороною-2 зобов'язання по перерахуванню допомоги у повному обсязі достроково (п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору); допомога у сумі 1200000,00 грн. надається Стороною-1 Стороні-2 для викупу земельної ділянки площею 15250 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Мерефа, вул. Савченка, 22 (п. п. 2.1., 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 6.2. Договору допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу коштів на поточний рахунок Сторони-1, згідно затвердженого сторонами графіку, який є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов укладеного Договору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1249 від 01.10.2010, № 1570 від 10.12.2010, № 96 від 24.01.2011 та платіжним дорученням від 22.02.2011.

Разом з тим, 28.08.2012 на XVI позачерговому З'їзді споживчої кооперації Харківської області прийнято рішення про ліквідацію Харківської обласної спілки споживчих товариств (Облспоживспілку) (код ЄДРПОУ 01777618) та призначено ліквідаційну комісію, про що було прийнято відповідну Постанову № 4.

У зв'язку з проведенням ліквідаційної процедури, 01.02.2013 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення з вимогою про повернення дебіторської заборгованості за Договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010 у розмірі 1062000,00 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у строк - протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги, проте зазначений лист за закінченням часу зберігання повернувся на адресу позивача.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами, станом на 01.04.2013 відповідачем повернуто позивачу фінансову допомогу за договором у сумі 151000,00. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010 становить 1 049 000,00 грн.

За таких обставин та враховуючи положення ст. ст. 6, 11, 111, 509, 510, 526, 627 Цивільного кодексу України, ст. 60, 193 Господарського кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у 1049000,00 грн. по Договору зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції виходячи з того, що укладений між сторонами Договір зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010 за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються Главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з Графіком погашення суми зворотної цільової допомоги, який є невід'ємною частиною договору відповідно до пункту 6.2. Договору, сторони розстрочили погашення допомоги починаючи з січня 2011 року з кінцевим терміном повернення позики у грудні 2020 року, а отже задовольняючи позовні вимоги про стягнення дебіторської заборгованості у повному обсязі, місцевий господарський суд не врахував, що строк виконання зобов'язання щодо повернення коштів не настав, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що господарським судом першої інстанцій надано невірну юридичну оцінку обставинам справи в частині позовних вимог про стягнення коштів, оскільки з прийняттям рішення господарюючим суб'єктом про його ліквідацію відповідно до положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язань визначених договором не вважається таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанціі. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, постанову Харківського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 у справі № 922/1341/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.Р. Шевчук

О.А. Кролевець