Постанова № 34429827, 23.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 905/409/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаСтанішевський І.С. (дов. від 22.03.2013 р. № 14-69)відповідачаБердичевська М.Н. (дов. від 29.12.2012 р. № 5602/10/4)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р.у справі № 905/409/13-г господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз"простягнення 304 457, 42 грн.

В С Т А Н О В И В:

У 2013 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" про стягнення 304 457, 42 грн.

Позов мотивований тим, що Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" не виконало свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/194/11 та додаткових угод до зазначеного договору, щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Фурсова С.М., судді Величко Н.В., Сажнева М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 58 284, 25 грн. грн., інфляційні нарахування у розмірі 64 108, 46 грн., 3 % річних у розмірі 41 438, 66 грн. та судовий збір у розмірі 3 776, 49 грн. Розмір стягуваної суми пені зменшено до 58 284, 25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Діброва Г.І., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. та рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 32 063, 50 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 32 063, 50 грн. задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статтей 549, 551 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, а також неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" заперечує проти доводів касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та просить залишити оскаржувані судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 31.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/194/11.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник передає Покупцеві в 2011 р. імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормативних витрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у пункті 2.1 цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору, Постачальник передає Покупцеві в 2011 р. газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 5 007, 4 тис. куб. м.

Відповідно до пункту 9.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між Сторонами з 1 січня 2011 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків за газ-до їх повного здійснення.

Окрім того, до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/194/11 сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 від 05.04.2011 р., № 2 від 27.07.2011 р., № 3 від 09.08.2011 р., № 4 від 30.09.2011 р., № 5 від 30.09.2011 р., № 6 від 17.10.2011 р., № 7 від 31.01.2012 р., № 8 від 06.07.2012 р., якими були внесені зміни до вищевикладеного договору.

Відповідно до пункту 3.5 договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за газ , з урахуванням вартості його транспортування , здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки . Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач протягом січня-2011 р.-грудня 2011 р., січня 2012 р.- вересень 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р. за січень 2011 р., від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р., від 31.03.2011 р. за березень 2011 р., від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р., від 31.05.2011 р. за травень 2011 р., від 30.06.2011 р. за червень 2011 р., від 31.07.2011 р. за липень 2011 р., від 31.08.2011 р. за серпень 2011 р., від 30.09.2011 р. за вересень 2011 р., від 31.10.2011 р. за жовтень 2011 р., від 30.11.2011 р. за листопад 2011 р., від 31.12.2011 р. за грудень 2011 р., від 31.01.2012 р. за січень 2012 р., від 29.02.2012 р. за лютий 2012 р., від 31.03.2012 р. за березень 2012 р., від 30.04.2012 р. за квітень 2012 р., від 31.05.2012 р. за травень 2012 р., від 30.06.2012 р. за червень 2012 р., від 31.07.2012 р. за липень 2012 р., від 31.08.2012 р. за серпень 2012 р., від 30.09.2012 р. за вересень 2012 р., які підписані обома сторонами без розбіжностей і скріплені печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання з оплати отриманого природного газу виконані відповідачем в повному обсязі, але з простроченням умов передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за лютий 2011 р. в сумі 18 344, 22 грн., за березень 2011 р. в сумі 19 861, 87 грн., за квітень 2011 р. в сумі 25 902, 37 грн., що в сумі склало 64 108, 46 грн.

Судами встановлено, що позивачем були нараховані суми інфляційних втрат за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є девальвацією грошовою одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання, а одночасно з цим може мати місце і дефляція, тобто зменшення, яка також може бути врахована при розрахунку даної вимоги.

Відповідно до приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 6.2 договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені пунктом 5.1 цього договору, покупець зобов'язується, крім, суми заборгованості, сплатити пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що заявлена до стягнення позивачем сума пені є надмірно великою та не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, адже розмір основного боргу Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" погашений до звернення позивача до суду, а прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою є не значним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені на 30 % та стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 58 284, 25 грн.

Судом апеляційної інстанції рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. в цій частині залишено без змін.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про зменшення стягуваної суми пені.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. у справі № 905/409/13-г господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова