Ухвала суду № 34428908, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15689/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства „Ізмаїльський Центральний ринок" Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011

у справі № 2а-8769/09/1570

за позовом Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

до Підприємства „Ізмаїльський Центральний ринок" Ізмаїльської районної

спілки споживчих товариств

про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Підприємства „Ізмаїльський Центральний ринок" Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств про стягнення штрафних санкцій в сумі 63771 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2008 року та складено акт №0102/2301/25418539 від 06.11.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті рішення: №0002812302 від 07.11.2008; №0001492301 від 07.11.2008, які були отримані Директором відповідача 11.11.2008, про що свідчить його підпис на корінцях рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування і послуг", а саме: при проведенні розрахункових операцій застосовувався реєстратор розрахункових операцій Міні 500.02.М фіскальний №1502001541, в програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, про що свідчить невідповідність нумерації фіскальних чеків роздрукованих при проведенні розрахунків із споживачами та нумерації, яка вказана в денних фіскальних звітах; п.1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування і послуг", проведення розрахунків за товари, роботи, послуги на загальну суму 13580, 33 грн. у касі підприємства з оформленням прибуткових ордерів без застосовування реєстратора розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи, п. 10 ст. 3 Закону, не забезпечення збереження контрольних стрічок протягом встановленого строку, які були роздруковані на реєстраторі розрахункових операцій, п.2.6 глави 2 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", підприємством, у періоді, що перевірявся, отримані готівкові кошти в рахунок сплати ринкового збору та послуг ринку, які не оприбутковані до каси, на загальну суму 2798, 40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 111 вказаного Закону позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду; позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, визначених статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Факт виявлення під час перевірки на місці проведення розрахунків виручки від реалізації товару та факт здійснення позивачем торгівлі без застосування реєстратора розрахункових операцій, розрахункових книжок та книги обліку розрахункових операцій судами попередніх інстанцій встановлені, підтверджуються матеріалами справи та позивачем не спростовані, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій за вказані порушення здійснено відповідачем правомірно.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Підприємства „Ізмаїльський Центральний ринок" Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 у справі № 2а-8769/09/1570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства „Ізмаїльський Центральний ринок" Ізмаїльської районної спілки споживчих товариств відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 у справі № 2а-8769/09/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко