Ухвала суду № 34428897, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/9736/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 10.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі № 2а-6421/10/2670

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

„Укрінтеренерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекція у м. Києві по роботі

з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000604110/0 від 12.04.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та складено акт № 163/41-10/19480600 від 29.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0000604110/0 від 12.04.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 581568, 18 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням п. 16.13 ст. 16 даного Закону, в результаті чого не утримано та не сплачено податок з доходів іноземних юридичних осіб всього у сумі 193856, 06 грн. в 1,2,3,4 кварталі 2007 року та 1,2,4 кварталі 2008 року та порушення п. 2.2. наказу ДПА України від 16.01.1998 № 28 із змінами і доповненнями, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 за № 56/2496 „Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів" в частині неподання до Державній податковій інспекції „Звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів": - ВАТ „Концерн „Снабресур", (Росія) за 4 квартали 2007 року та 2007 рік; - Компанії "Va Tech Hydro GMBH", (Австрія) за 2, 3, 4 квартали 2007 року та 2007 рік, і за 1, 2 ,4 квартали 2008 року та 2008 рік; - Компанія "Zomar" (Польща) за 1 квартал 2007 року та 2007 рік.

Позивач у перевіряємий період здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі контрактів, які було досліджено судами попередніх інстанцій, відповідно до яких нерезиденти отримували від ДПЗД „Укрінтеренерго" доходи за виконання робіт та послуг, наданих підприємству.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за контрактами позивачу було поставлено обладнання та надано супутні технічні послуги: шеф-монтажу, налагодженню та введенню обладнання в експлуатацію.

Відповідно до пп. 7.10.2. п. 7.10 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що послуги надані контрагентами не відповідають визначенню довгострокового контракту, оскільки предмет контракту (поставка обладнання та надання послуг з шеф-монтажу, налагодження та введення в експлуатацію) не відноситься до визначеного пп. 7.10.2 Закону переліку будівельних робіт, оскільки обладнання, яке поставлялося за контрактом та нагляд за монтажем, налагодження та введення в експлуатацію якого забезпечувалося нерезидентом, не входило до складу основних фондів ДПЗД „Укрінтеренерго".

Таким чином, доходи, отримані нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з позивачем не є доходами від здійснення довгострокових контрактів на території України та не підлягають оподаткуванню податком на репатріацію за ставкою 15%, оскільки такі доходи є виручкою (вартістю) наданих нерезидентами супутніх технічних послуг.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-6421/10/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-6421/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко