Ухвала суду № 34428851, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року м. Київ К-27626/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010

у справі № 2а-3237/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 позовні вимоги задоволено, визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000352347/0 від 27.05.2009.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2008, за результатами якої був складений акт № 553/2300/22592900 від 22.05.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.05.09 № 0000352347/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 11369 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5685 грн. та № 0000352347/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14213 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5031 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач придбав товар у ТОВ "Укрнафтогазінвест" на суму 36818,58 грн. (ПДВ 6136,43 грн.) та у ТОВ "Дніпро РСТ" на суму 31399,82 грн. (ПДВ 5233,30 грн.). Оплата на користь ТОВ "Укрнафтогазінвест" проведена в сумі 30682,0 грн. та на користь ТОВ "Дніпро РСТ" в сумі 26167,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, так як постачальники товару не були виробниками, а придбали його у ТОВ "Метрідат", який також придбав цей товар у ПП "Демол-Сервіс", відповідач зробив висновок про нікчемність угод позивача з його контрагентом з тих підстав, що ним були поставлені під сумнів відносини між ТОВ "Метрідат" та ПП "Демол-Сервіс". Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що сертифікати якості та відповідності на отримані товари ТОВ "Метрідат" від ПП "Демол-Сервіс" відсутні. В ході перевірки ТОВ "Метрідат" не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування нафтопродуктів. ПП "Демол - Сервіс" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради 10.07.07 № 16731020000004929, але в ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_3 є власником ПП "Демол - Сервіс" лише формально, фактично фінансово-господарську діяльність не здійснював.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті та не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем були здійснені операції з ТОВ "Дніпро РСТ" на підставі рахунку №95 від 19.08.2008 платіжним дорученням № 100 від 20.08.2008 перераховані кошти в сумі 33000 грн. (ПДВ 5500 грн.), на підставі накладної № 166 від 21.08.2008 та податкової накладної № 173 від 21.08.2008 товар був поставлений на позивачу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що дана операція здійснена в межах договору купівлі-продажу, чинним законодавством не заборонена, сторони узгодили всі суттєві умови для даного виду договорів, а фактичну поставку товару відповідач не заперечує, і відповідно позивачем не було допущено порушення вимог п. 1 та п. 5 ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх, щодо того, що так як отримані товари позивач використовував у власній господарській діяльності, належним чином оформив та відобразив їх у бухгалтерському та податковому обліку, операції з придбання товарів мають реальний характер, то позивачем не було допущено порушення приписів п. 5.1, п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач та його безпосередні контрагенти є платниками ПДВ, видані продавцями податкові накладні оформлені відповідно вимогам чинного законодавства, всі операції належним чином обліковуються в бухгалтерському та податковому обліку, а товари використовувалися у власній господарській діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки законодавством не передбачено відповідальність платника податків за дії (бездіяльність) інших самостійних суб'єктів господарювання, з якими у нього не було господарських взаємовідносин, то висновки відповідача є необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення неправомірними.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 у справі № 2а-3237/09/1870 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 у справі №2а-3237/09/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е.Острович

О.І. Степашко