Ухвала суду № 34428853, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/2662/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 10.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010

у справі № 2-а-1251/10/2070

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Книжковий

клуб „Клуб Сімейного Дозвілля"

до Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі

з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями „Книжковий клуб „Клуб Сімейного Дозвілля" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000110854/0 від 28.01.2010; № 0000120854/0 від 28.01.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача та складено акт року № 50/23-106/30881083 від 15.01.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000110854/0 від 28.01.2010, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 160758 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 131405, 90 грн.; № 0000120854/0 від 28.01.2010, яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 128606 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 64303 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав за межами України побутові швейні машинки у кількості 10472 штук та дорожніх сумок у кількості 6886 штук та оприбуткував їх у власному обліку.

В подальшому позивач здійснив реалізацію вказаних вище товарів на користь третіх осіб за цінами, що є меншими від ціни оприбуткування в обліку.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Придбані позивачем побутові швейні машинки та набори дорожніх сумок в подальшому реалізовані третім особам за умови грошової компенсації від покупців.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач здійснюючи реалізацію, придбаних товарів третім особам проводив заходи для підвищення попиту на книжкову продукцію, продаж якої є предметом його статутної діяльності, отже витрати здійснені позивачем на придбання зазначених товарів були безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі № 2-а-1251/10/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі № 2-а-1251/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко