Ухвала суду № 34426298, 03.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/3909/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - Шпигарева Є.В., дов. від 21.12.12 р.

відповідача: - не з'явився

третя особа : - Резніков Ю.М., дов. від 04.09.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби та

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/0470/3909/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольської ОДПІ), третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровськ (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську), в якому просило визнати неправомірними повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0001102320/0, № 0001102320/1, № 0001102320/2 по визначенню податку на прибуток (у тому числі штрафні санкції) на загальну суму 141 395,10 грн. та № 0001112320/0, №0001112320/1, № 0001112320/2 по визначенню податку на додану вартість (у тому числі штрафні санкції) на загальну суму 113 116,25 грн. та скасувати їх у повному обсязі.

Позов обґрунтовано тим, що дії Нікопольської ОДПІ щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» та ПП «Промресур» є протиправними, оскільки господарські операції були фактично виконані, що підтверджується первинними документами. Договір укладений між позивачем та ПП «Промресур» не оскаржений і нікчемним судом не визнавався. Договір та первинні документи також мають необхідні реквізити та скріплені печатками підприємств.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/0470/3909/11 (суддя Горбалінський В. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що учасники господарської операції - ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» та ПП «Промресурс» під час її здійснення мали спеціальну податкову правосуб'єктність, в процесі здійснення господарської операції між ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» та ПП «Промресурс» рух активів відбувався, і сама господарська операція пов'язана з господарською діяльністю ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», суд вважає висновки Нікопольської ОДПІ необґрунтованими та такими, що зроблені без врахування фактичних обставин.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі №2а/0470/3909/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не в повному обсягу дослідив обставини справи та не встановив, що первинні документи позивача, що є єдиною підставою визнання реальними господарських операцій, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані не уповноваженою особою та містять інші недоліки, що позбавляють дані документи юридичної сили.

З апеляційною скаргою також звернулась третя особа - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/0470/3909/11 та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані недостатнім дослідженням судом першої інстанції первинних документів позивача щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства. Скаржник зазначає, що суд не врахував того, що на момент здійснення перевірки контрагент позивача не мав належної правосуб'єктності, відповідно до чого документи видані ним не мають юридичної сили. Також заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що при вирішенні справи по суті, суд необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми процесуального права.

ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд правильно встановив всі обставини справи та ухвалив 13 листопада 2012 р. постанову по справі № 2а/0470/3909/11 з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому, позивач наголошує на тому, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.10 у справі № 2а-4956/10/0470, якою визнано недійсними зміни до статутних документів ПП «Промресурс», розпорядчі, фінансово-господарські та первинні бухгалтерські документи, видані з 05.11.2007 р., на яку спеціалісти Нікопольської ОДПІ посилаються як на єдину підставу своїх висновків, взагалі не набрала чинності.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені. Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної інстанції, підтвердили визначені по справі правові позиції по суті спірних питань.

Відповідно до встановлених судом обставин та на підставі наявних матеріалів, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Нікопольською ОДПІ (яка ухвалою суду першої інстанції від 13.11.2012 р., занесеною до журналу судового засідання, замінена її правонаступником - Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, т.2, а. с.180-182) невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» з питань правових відносин з платником податків ПП «Промресурс» за період з 01.03.2008 р. по 30.08.2008 р. та правильності визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 30.04.2009 р. (акт перевірки № 2027/232/35537363 від 13.09.2010 р., т.1, а.с.12-52), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок та за результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання у контрагента ПП «Промресурс» продукції (сталі листової, сталі кутової, труб тощо) згідно нікчемних правочинів, і про неправомірність в зв'язку з цим віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних вказаної продукції. Суд першої інстанції підтримав правову позицію позивача та позовні вимоги задовольнив.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав:

Як свідчать матеріали справи, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» мало господарські відносини з придбання у ПП «Промресурс» продукції за договором № 511 від 29.02.2008 р. (т.2, а. с.35-37), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити цей товар, асортимент, кількість, строки поставки, якісні показники та ціна якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до договору, які є невід'ємною його частиною. Згідно розділу 2 Договору ціна товару також зазначається в Специфікаціях.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у позивача або у його контрагента статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції по постачанню металопрокату, а саме: додаткові угоди до договору, специфікації, рахунки-фактури, сертифікати якості, податкові накладні, товарні накладні, довіреності, зареєстровані в книзі реєстрації довіреностей, на отримання товарів у ПП «Промресурс», журнал ввозу та вивозу ТМЦ та готової продукції, прибуткові ордери про облік на складі матеріальних цінностей, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем придбаного товару.

Також акт перевірки не містить доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Використання у власній господарській діяльності отриманого Товариством товару підтверджується внутрішніми документами Товариства (вимоги), що підтверджують переміщення металопрокату між структурними підрозділами товариства та використання закупленої продукції в своїй господарській діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції вірно застосовані вищенаведені норми Законів України № 334 та № 168, що спростовує доводи скаржника (СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську) про невірне застосування судом першої інстанції зазначених норм.

Позиція скаржників ґрунтується на тому, що підставою для висновків про порушення позивачем вищевказаних норм Законів України № 334 та № 168, стала постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 р. по справі № 2а-4956/10/0470, якою визнано недійсними зміни до установчих документів (статуту) ПП «Промресурс», зареєстровані виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 05.11.2007 р. та визнано недійсними розпорядчі, фінансово-господарські та первинні бухгалтерські документи, видані від імені ПП «Промресурс» та підписані від засновника та керівника ОСОБА_5 з 05.11.2007 р. (т.1, а. с.102-104), а також пояснення останньої, надані працівникам відділу податкової міліції Нікопольської ОДПІ, в яких зазначено, що після 02.11.2007 р. ОСОБА_5 ніяких фінансових чи будь-яких документів у якості засновника та керівника ПП «Промресурс »не підписувала, установчі, реєстраційні, податкові документи і печатка ПП «Промресурс» ніколи не знаходились.

Проте, судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено скасування даної постанови ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 р., якою також закрито провадження у справі № 2а-4956/10/0470 (т.2, а.с.127-130).

За приписами ч.ч.1, 4, 5 ст.254 КАС України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на звернення Товариством з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 р. по справі № 2а-4956/10/0470 та поновлення строку такого звернення судом апеляційної інстанції, а також скасування вказаної постанови в подальшому, зазначене свідчить про те, що дана постанова не набрала законної сили.

Посилання скаржника (СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську) на те, що зазначена постанова по справі № 4956/10/0470, як на момент проведення перевірки так і на момент складання акту перевірки була такою, що набрала законної сили, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на положення ст.124 Конституції України, згідно якого судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто вищевказана ухвала апеляційного суду, якою скасована постанова у справі №2а-4956/10/0470, що стала підставою для висновків податківців про порушення Товариством податкового та цивільного законодавства, є обов'язковою до виконання і в такому випадку донарахування податкових зобов'язань платнику податків є неправомірним.

Щодо посилань скаржника (Нікопольської ОДПІ) на нікчемність правочинів постачання, то Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (чинним на момент проведення перевірки) визначені права податкових органів, з аналізу якої вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Отже, виходячи з наведеного, податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), як це зазначено в акті перевірки від 13.09.2010 р., оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем суду не надано доказів наявності судових рішень щодо визнання вищевказаного договору недійсним або встановлення його нікчемності.

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності договорів в акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно суд.

Тим більш, що доводи скаржника стосуються не самого позивача, а його контрагента.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.09.2010 р. № 0001102320/0, від 25.10.2010 р. №0001102320/1, від 14.01.2011 р. № 0001102320/2, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 141 395,10 грн. (у т. ч. 94 263,4 грн. - за основним платежем, 47 131,7 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1, а. с.57, 55, 53 відповідно) та 24.09.2010 р. № 0001112320/0, від 25.10.2010 р. № 0001112320/1, від 14.01.2011 р. № 0001112320/2 (т.1, а. с.58, 56, 54 відповідно), яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розмірі 75 410,83 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 37 705,42 грн.

Також скаржник (СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську) посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на той факт, що ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» просило у позові визнати неправомірними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ, а судом першої інстанції постановлено визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності та розглядати справу в межах заявлених вимог, що містяться в адміністративному позові.

За даних обставин колегія суддів вважає відсутніми порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ч.2 ст.11 КАС України надає суду повноваження щодо виходу за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську (яка ухвалою суду першої інстанції від 13.11.2012 р., занесеною до журналу судового засідання, замінено її правонаступником - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС, т.2, а. с.180-182), звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням замінити СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Зазначене клопотання обґрунтовано проведеною реорганізацією на виконання Постанови КМУ віл 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 938782 та довідкою АА №897960 з даного реєстру.

Дослідивши додані до клопотання докази, враховуючи приписи ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС вказаним правонаступником.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби та Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/0470/3909/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/0470/3909/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко