Постанова № 34424691, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 909/581/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача: з'явився,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Коневича Валерія Ярославовича, м. Калуш

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 року, суддя С. М. Кобецька,

у справі № 909/581/13

за позовом: приватного підприємства "Аквілія", м. Калуш

до відповідача: фізичної особи-підприємця Коневича Валерія Ярославовича, м. Калуш

про стягнення заборгованості в сумі 144 000 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 року позовні вимоги ПП "Аквілія" задоволено та стягнено з ФОП Коневича Валерія Ярославовича на користь ПП "Аквілія" 144 000,00 грн. заборгованості та 2890,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване посиланням на ст.1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно, грошові кошти і тоді, коли підстава, на якій вони набуті згодом відпала. З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем грошових коштів, в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували повернення відповідачем коштів, то суд дійшов висновку про стягнення коштів з відповідача.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки фактичною адресою місцезнаходження ФОП Коневича В.Я. являється м.Калуш, вул.Залізнична,5, про що було також відомо посадовим особам ПП «Аквілія».

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги як доказ по справі лист-повідомлення податкового органу про відсутність оформлення в податковому обліку господарського договору між сторонами, оскільки з наявної відповідді Калуської ОДПІ №65/10/110 від 09.08.2013 року до контролюючого органу не надходив запит з господарського суду Івано-Франківської області та останній не надавав жодної інформації на запит суду.

Скаржник покликається на те, що договір №01 від 25.06.2011 року укладений, але два його оригінальні примірники та додатки до них знаходяться у ПП «Аквілія», оскільки були передані останньому для завірення підписом, печаткою та з невідомих причин не повернуті ФОП Коневичу В.Я., в якого наявна тільки копія даного договору. Представник скаржника в судовому засіданні пояснив, що оригінал спірного договору відсутній, а відмітку на копії договору про засвідчення «з оригіналом згідно» здійснено ним на копії без огляду оригіналу.

Скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів того, що кошти дійсно не були повернуті, а саме не було представлено банківських виписок про рух коштів по рахунку ПП «Аквілія».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням вимог законодавства та вважає його законним, а апеляційну скаргу відповідача - необґрунтованою. При цьому, позивач зазначає, що додана апелянтом копія договору є підробленою, адже такий договір не підписувався і не укладався ПП «Аквілією», а отже оригіналу договору не має.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 29.06.11р., 18.07.11р., 29.07.11р., 11.08.11р., 17.08.11р., 31.08.11р., 05.09.11р., 17.10.11р. платіжними дорученнями № № 75, 63, 69, 75, 78, 84, 88, 105 (а.с.26-33), позивач - ПП "Аквілля" перерахував відповідачу - ФО-П Коневичу В.Я., кошти в загальній сумі 144 000,00грн. Дані платіжні доручення (а.с.26-33), містять призначення платежу "за послуги згідно договору №01 від 25.06.11р."

Факт перерахування позивачем відповідачу коштів в загальній сумі 144 000,00 грн., підтверджують і довідки АТ "Райффайзен Банк Аваль" про списання коштів з рахунку ПП Аквілля" (а.с.12-16).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, що намір про укладення договору між сторонами договору реалізований ними не був.

У зв'язку з тим, що до матеріалів апеляційної скарги долучено копію договору оренди №1 від 25.06.2011, суд витребував для огляду оригінал вказаного договору. Проте, як встановлено судом з пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, оригінал договору відсутній. Інших доказів про наявність договірних відносин, а також вчинення будь-яких інших дій сторін, які би вказували на існування договірних відносин між ними не надано і судом не встановлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надана відповідачем копія договору, за підписом особи-представника, яка її виготовила і яка повинна перевірена на відповідність оригіналу, оцінюється судом як неналежним чином засвідчена копія.

Позивач, звертався до відповідача з вимогою б/н від 16.04.13р., про повернення коштів в сумі 144 000,00грн. (а.с.17-18), проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявні докази перерахування коштів позивачем відповідачу, відсутні докази повернення коштів позивачу, відсутня правова підстава збагачення відповідача, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що кошти в сумі 144000,00 грн. підлягають поверненню позивачу, оскільки відповідач є неналежним отримувачем коштів.

Доводи скаржника про неналежне його повідомлення про час та місце розгляду справи не беруться судом до уваги з огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи, місцевий господарський суд надсилав кореспонденцію за адресою, вказаною у позовній заяві та яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул.Костельна 2/5, м.Калуш Івано-Форанківської області). Окрім того, як вбачається із пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, останній зазначив, що відомості про зміну місця проживання не були внесені до Державної реєстраційної служби України.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідь Калуської ОДПІ №65/10/110 від 09.08.2013 року про те, що до контролюючого органу не надходив запит з господарського суду Івано-Франківської області та останній не надавав жодної інформації на запит суду, що стосується укладених договорів ФОП Коневича В.Я. з іншими суб'єктами господарювання, спростовується наявним листом Калуської ДПІ, окрім того зміст даного листа відповідає встановленим обставинам по справі, а саме відсутністю укладеного договору між позивачем та відповідачем.

Спростовуються і доводи скаржника, що позивачем не надано доказів того, що кошти дійсно не були повернуті, оскільки згідно із статтею 33 ГПК України на сторони покладений обов'язок довести ті обставини на які вони посилаюся. Отже, саме відповідач повинен був подати докази того, що він повернув грошові кошти, перераховані позивачем. Однак, останній таких доказів не подав і в матеріалах справи відсутні докази повернення цих коштів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ФОП Коневича В.Я., витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 року в справі №909/581/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Коневича Валерія Ярославовича б/н від 28.08.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови

виготовлено 28.10.2013р.