Рішення № 34424665, 24.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 922/4207/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Публічне АТ "Харківгаз", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Ященка Р.Ю.

відповідача - Василенко Г.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківгаз" (надалі - відповідач) про стягнення з останнього суми інфляційних витрат за весь час прострочення у розмірі 334530,81 грн. та 3% річних у розмірі 169477,78 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 10080,17 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов`язків за договором купівлі-продажу природного газу за державні кошти №14/2106/11 від 30.09.2011 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.10.2013 року по 24.10.2013 року.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову заперечує, вважає, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні витрати та 3% річних, оскільки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) встановлено граничний рівень ціни на природний газ - максимально допустимий рівень ціни за 1000 куб. м. природного газу для різних категорій споживачів, який не включає в себе можливі наслідки (пеня, штраф) для підприємства від несвоєчасного виконання зобов'язань останніх за договорами купівлі-продажу природного газу з постачальниками газу в Україні, яке виникає внаслідок незалежних від підприємств причин.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що заборгованість, яка виникла перед позивачем, пов'язана з дефіцитом коштів, що виник внаслідок постійної заборгованісті населення, підприємств, установ та організацій, які фінансуються з державного бюджету за спожиті послуги. Відповідач вказує, що з цих підстав ним ведеться значна претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості та приймаються усі можливі заходи направлені на своєчасне отримання коштів за поставлену теплову енергію, для подальшого розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши надані докази в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Так, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (покупець) був укладений договір № 14/2106/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір ).( а. с. 9 -13).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що передається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяці, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 545269,055 тис. куб.м. на загальну суму 254424740,49 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач, в порушення умов Договору не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у зв'язку з чим позивачем відповідно до умов Договору нараховано: втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 334530,81 грн. та три відсотки річних у розмірі 169477,78 грн. Загальна сума, пред'явлена позивачем до стягнення, становить 504008,59 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат та 3% річних. Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок зроблений у відповідності до вимог чинного законодавства, є вірним та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 334530,81 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Перевіривши період нарахування суми інфляційних втрат, та провівши розрахунок цих сум, суд дійшов висновку, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства та позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 334530,81 грн. підлягають задоволенню

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", код ЄДРПОУ 03359500 (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 6, п/р №26005124944001 у ПАТ "КБ Надра", МФО 380764) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465) суму 3% річних у розмірі 169477,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 334530,81 грн. та суму судового збору - 10080,17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.